ПОСТМОДЕРНІСТСЬКИЙ ПОГЛЯД НА ІСТОРІЮ В РОМАНАХ ДОН ДЕЛІЛЛО

Анотація

Дослідження аналізує прояви постмодерністських парадигм в історичному дискурсі через літературні твори Дона ДеЛілло, зосереджуючись, зокрема, на тому, як сучасна художня література ставить під сумнів традиційні уявлення про історичну об’єктивність та побудову наративу. Дослідження вивчає трансформацію історіографічних підходів під впливом постмодернізму, простежуючи еволюцію від модерністських уявлень про лінійну, об’єктивну історичну правду до фрагментованих, суб’єктивних інтерпретацій минулого. Спираючись на теоретичні рамки, встановлені Г. Вайтом (1973), М. Фуко (1984) та інших постмодерністських мислителів, це дослідження аналізує романи ДеЛілло – зокрема «Американа» (1971), «Енд Зон» (1972), «Грейт Джонс Стріт» (1973), «Раннінг Дог» (1978) та «Лібра» (1988) – як літературні лабораторії для вивчення кризи історичного представлення наприкінці ХХ століття. Дослідження демонструє, як художні твори ДеЛілло втілюють ключові постмодерністські проблеми щодо взаємозв’язку між мовою, реальністю та історичною правдою. За допомогою детального текстового аналізу дослідження показує, як персонажі романів ДеЛілло борються з тягарем історичної свідомості, намагаючись втекти від минулого або реконструювати свої стосунки з ним. Дослідження зосереджується на «прихованій історії» та проблематичному розрізненні між зафіксованими та незафіксованими подіями, аналізуючи, як постмодерністська думка кидає виклик традиційним межам історіографії. Центральне місце в цьому аналізі займає трактування ДеЛілло вбивства Джона Ф. Кеннеді (JFK) у романі «Терези» (1988), яке слугує парадигматичним прикладом того, що автор називає «першою постмодерністською подією». Роман ілюструє неможливість досягнення об’єктивного історичного наративу, одночасно демонструючи необхідність розповіді для людського розуміння травматичних історичних моментів. Дослідження доходить висновку, що твори ДеЛілло відображають ширші епістемологічні зрушення в постмодерністській думці, де розмежування між фактом і вигадкою стає дедалі проблематичнішим, а історична правда постає не як реальність, яку можна відкрити, а як конструйована розповідь, сформована лінгвістичними, ідеологічними та культурними силами.