АФЕКТИВНИЙ МОДУС СУЧАСНОГО ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ (НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ ДЖ. С. ФОЕРА «СТРАШЕННО ГОЛОСНО ТА НЕЙМОВІРНО БЛИЗЬКО»)

Анотація

У статті представлені аспекти афективного статусу сучасної художньої літератури з огляду на новітні методології дослідження літературних творів. Задля окреслення теоретичної рамки вивчення афекту здійснений огляд теоретичних параметрів поняття «афект», зокрема, з точки зору його становлення та парадигматичного розгортання. Увага зосереджена на концепціях, що назараз є ключовими для комплексного розуміння афективної природи художньої літератури. Для поетикального аналізу обрано роман американського письменника Джонатана Сафрана Фоера «Страшенно голосно та неймовірно близько» (2005). У роботі розглядається специфіка емоційного впливу художнього твору на реципієнта через призму афективної теорії та аналізу смисломоделюючих стратегій. Основна увага зосереджується на способах художнього втілення травматичного досвіду через багаторівневу інтермедіальну структуру роману, що поєднує історії трьох поколінь однієї родини. Досліджується, як автор використовує полімодальність тексту (поєднання художніх, візуальних, текстуальних компонентів) для створення унікального афективного простору, що дозволяє читачеві як інтелектуально, так і емоційно відрефлексувати описувані події. Аналізується художнє значення метафор «страшенно голосно» та «неймовірно близько», їхнє функціонування на сюжето – та смислотвірному, а також рецептивному рівнях. Особливу увагу приділено тому, як Фоер через образ дев’ятирічного Оскара Шелла та його пошуки батька, загиблого під час терактів 11 вересня, створює емоційний резонанс між особистою та колективною травмою. У статті розкривається концепція «афективного повороту» в сучасному літературознавстві та її застосування до аналізу художнього тексту. Розглядаються механізми активізування емоційної пам’яті реципієнта. Особлива увага приділяється аналізу художньо-стилістичних засобів творення афективності: ролі метафор, використанню повторів та мовчання у їх семантичному значенні. Дослідження демонструє, що афективний модус у романі Фоера функціонує як засіб подолання травми протагоніста через активну взаємодію зі світом довкола (на усіх рівнях комунікації, зокрема, у численних та тривалих «монологах болю»), а також як спосіб встановлення емоційного зв’язку між автором, текстом та читачем у контексті метамодерністської естетики. Результати дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення афективних стратегій сучасної прози та розвитку методології емоційно-орієнтованого літературознавчого аналізу.