ДЕКОДУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ НАРАТИВІВ: СЕМІОТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРЕДСТАВЛЕННЯ КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН У СУЧАСНІЙ КЛІМАТИЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Анотація

В дослідженні виявлено семіотичні механізми, за допомогою яких сучасна кліматична література перетворює складні екологічні явища в емоційно резонансні та інтелектуально доступні наративи. Застосовуючи міждисциплінарний семіотичний аналіз, дослідження розглядає, як літературні тексти функціонують як складні комунікативні системи, що опосередковують суспільне розуміння кліматичних змін через символічні репрезентації, лінгвістичні інновації та експериментальні наративні структури. Методологічною основою було інтегровано класичну семіотичну теорію з постколоніальною критикою, екологічними гуманітарними науками та наративним аналізом для вивчення множинних вимірів кліматичної комунікації. Дослідження було сфокусовано на символічних репрезентаціях природи, що трансформують абстрактні наукові дані у відчутні образи, лінгвістичних стратегіях означення, які створюють нові словники екологічного досвіду, та наративних структурах, що відображають складність кліматичних систем через формальне експериментування. Особливу увагу приділено мультимодальним підходам означення, що інтегрують різноманітні системи знань, включаючи наукові дані, особисті свідчення, корінну мудрість та спекулятивні майбутні сценарії. Результати виявляють, що ефективна кліматична література функціонує через взаємопов’язані семіотичні мережі, що залучають читачів у когнітивних, емоційних та уявних вимірах. Аналіз демонструє, як трансформативні наративи кидають виклик домінуючій екологічній комунікації “жаху та похмурості”, створюючи простори для діяльності та можливостей замість паралічу та відчаю. В дослідженні було ідентифіковано значущі деколоніальні виміри в кліматичній літературі, що критикують євроцентричні екологічні наративи, представляючи альтернативні епістемологічні основи, засновані на культурному різноманітті та екологічній справедливості. Імплікації дослідження виходять за межі літературної критики до практичних стратегій екологічної комунікації. Результати свідчать, що складна семіотична конструкція в кліматичній літературі створює можливості для екологічного розуміння, що перевищують можливості суто наукового чи політичного дискурсу. Практична значущість вносить вклад у зростаючу наукову літературу з екологічних гуманітарних наук, одночасно надаючи інсайти для практиків кліматичної комунікації, освітян та політиків, які шукають більш ефективні підходи до екологічного залучення в різноманітних культурних контекстах.