ХУДОЖНІЙ НАРАТИВ НАДІЇ У РОМАНІ МАРКА ЛЕВІ «СИМФОНІЯ МОНСТРІВ»

Анотація

У статті досліджені окремі аспекти модусу надії в романному наративі «Симфонія монстрів» сучасного французького письменника Марка Леві. Написаний 2023 року, цей роман засвідчує глибоко емоційну відповідь автора на один із найважчих злочинів – викрадення та насильницьку депортацію українських дітей у час Війни за Незалежність України (розв’язаної 2014 року). Попри різноманітні, часто суперечливі оцінки читачів, критиків, дослідників, романний наратив став не лише помітним явищем у світовому літературно-художньому просторі, але й цінним свідченням травматичного досвіду України у ситуації, коли загрожена і національна ідентичність, і формування покоління людей, які зазнали викрадення та насильницьких дій над своєю свідомістю. Модус надії як ключовий чинник репрезентації наративної стратегії письменника розглянутий в призмі злочину, переслідуваного відповідно до міжнародного права. Аналіз тексту конкретизує поняття надії та його включеності у наративну стратегію М. Леві, з одного боку, та цілісного когнітивно-емпатійного модусу надії у кількох його чільних проєкціях, з другого. Роман вписаний у канон літератури, що зосереджується на універсальних та всеохопних смислових концептах та ідеях. Модус надії сприяє посилено драматичній емпатійній репрезентації ментальних моделей, проблематизує сучасність через персоналізацію наративу, забезпечує активність когнітивного ланцюжка у прогностичному моделюванні майбутнього. Доля дев’ятирічного Валентина, який пережив викрадення, депортацію та дивовижний порятунок, осмислена у фокусі постцифрової розкоординації світосприймання людини першої чверті ХХІ століття. Попри низку об’єктивних і суб’єктивних чинників істотних змін у новітній системі цінностей, художній дискурс роману актуалізує проблеми, що викликають особливо гостру реакцію письменників, читачів, критиків, дослідників – дитинство та війна. На матеріалі тексту «Симфонії монстрів» аргументована позиція Марка Леві, який який назвав свій твір «романом про надію». Зокрема, концепт надії показаний через призму когнітивної наратології у контексті синтезу «наративного повороту» та «когнітивного повороту». Із застосуванням методології посткласичної наратології проаналізовано, як надія функціонує одночасно як наративна стратегія автора, як психологічний стан персонажів, а також як проєкція когнітивного досвіду читача