СХІДНА СИМВОЛІКА У ПОЕЗІЇ ОКСАНИ ЗАБУЖКО ТА ЇЇ АНГЛОМОВНІ ПЕРЕКЛАДИ: ПОСТКОЛОНІАЛЬНА ПЕРСПЕКТИВА ДІАСПОРНОГО ПЕРЕКЛАДАЧА

Анотація

Стаття присвячена дослідженню східної символіки у поезії Оксани Забужко крізь призму постколоніальної теорії та специфіки її відтворення англомовних перекладах, виконаних представниками української діаспори. У фокусі дослідження – проблема перекладацької інтерпретації культурних кодів та символічних образів, пов’язаних із орієнтальними мотивамиякі у плетичному мовленні Оксани Забужко постають маркерами філософських, духовних і національно-ідентифікаційних пошуків. На матеріалі поезії «Визначення поезії» та її анломовних перекладів Майкла Найдана, Вірляни Ткач і Ванди Фиппс здійснено перекладознавчий аналіз з акцентом на виразний інтертекстуальний і культурологічний потенціал першотвору. Особливу увагу приділено аналізу відтворення ключових символів – «душа», «космос», «зелені барви», «поміж двома світами», які мають глибокий інтертекстуальний і культурологічний підтексти, поєднуючи елементи східної містики з українським міфопоетичним мисленням. Авторка статті наголошує, що у перекладацькому процесі ці символи зазнають перекладцьких трансформацій, зумовлених культурним досвідом і світоглядною позицією перекладача. Доведено, що діаспорні перекладачі, перебуваючи поза власним (пост)колоніальним контекстом, інтерпретують східну символіку як універсальний код духовного пошуку, що іноді нівелює національно-культурну специфіку оригіналу. Для діаспорних перекладачів східна символіка у творах Оксани Забужко стає не лише естетичною категорією, а й засобом осмислення універсальних тем духовного оновлення, пошуку гармонії та подолання колоніальної травми. Водночас позбавлення деяких образів національно-культурних конотацій свідчить про тенденцію до універсалізації змісту у процесі рецепції української літератури поза межами країни. Доведено, що англомовні переклади поезій Оксани Забужко не лише сприяють глобальному поширенню української культури, а й формують новий вимір діаспорного культурного діалогу, у якому переклад постає як акт ідентифікації, переосмислення й самоутвердження українського досвіду у світовому контексті