ТРАВМА ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНСТРУКТ. МІЛІТАРНА ТРАВМА В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ XXI СТОРІЧЧЯ
Анотація
Стаття аналізує архітектоніку мілітарної травми як літературного конструкта в українській поезії XXI століття. Мета дослідження полягає у визначенні художніх стратегій репрезентації мілітарної травми та її символічних конструкцій у поезії XXI століття, у з’ясуванні паралелей із традиціями європейської літератури, зокрема давньогрецької міфології та літератури Троянської війни. Узагальнені результати свідчать про те, що сучасні українські поети створюють багатопланові, метафорично насичені образи війни, де хронотопічна трансформація світу, мовчання міста, інтимні переживання героїв та соціальні контексти взаємодіють у симфонічній композиції, відтворюючи голосний символічний вимір «світу після 2022». Травматичний досвід сучасної війни у поезії XXI століття репрезентується через множинність художніх паралелей: «любов – війна», «життя – смерть», «природний рух – мовчання міста», «світ до і після війни», «війна як хворобливий стан». Ліричний герой часто уособлює мовчазну, спостережливу позицію, що перегукується з античними архетипами та модерністськими концептами, водночас підкреслюючи індивідуальну та колективну долю людини в умовах мілітарної травми. Результати дослідження виявляють багатоголосність художнього відображення травми та її вплив на формування концептів та символічних паралелей. Ліричний суб’єкт конституюється як мовчазний обсерватор, функціонально співвідносний із деконструйованим хором античної трагедії, де колективне висловлювання редуковано до семантичної пустки та природних ремінісценцій. Авторські стратегії репрезентації цієї тематики демонструють дивергентні векторні спрямування: поетика Жадана тяжіє до колективістського модусу артикуляції, тоді як творчість Катерини Бабкіної манифестує індивідуалізований, інтимний дискурс. У гендерному аспекті простежується тенденція до диференціації: маскулінна поетична практика орієнтована на соціальну проблематику, натомість фемінна більшою мірою – на персоналізований діалогічний формат із характерною асиметрією комунікативних ролей, де один із суб’єктів вербалізує досвід, а інший перебуває в позиції рецептивного мовчання. Полівекторність концептуальних стратегій та метафоричних паралелізмів реалізується багатокомпонентно: у поетиці Тетяни Власової домінує природно-соматична образність (війна як зимова темпоральність і патологічний стан), у Павла Вишебаби – сенсорно-ольфакторна модальність (війна як негативно маркований нюховий досвід), у Миколи Кулінича – екзистенційно-філософська парадигма (танатологічна бінарна опозиція життя/смерті). Катерина Калитко артикулює воєнну реальність через кінетичну категорію, де космос переходить від стану нестабільності до повної іммобілізації
Завантаження
Посилання
2. Василюк О. Концептуальні межі поняття «травматична пам’ять. URL: https://social-science.uu.edu.ua/article/1061 (дата звернення: 11.10.2025).
3. Гребенюк Т. Мовчання й говоріння як форми репрезентації історичної травми в українській прозі доби Незалежності. URL: https://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/537 (дата звернення: 15.10.2025).
4. Жадан С.В. Офіційна сторінка. URL: https://www.facebook.com/serhiy.zhadan (дата звернення: 24.08.2022).
5. Love 2.0. Любов і війна: збірка поезій / упор. Надія Коверська. Київ : 2024. 224 с.
6. Erickson K. Everything in Its Path. New York : Simon and Schuster, 1976. 284 p.
7. Felman S., Laub D. Testimony: Cries of Witnessing in Literature, Psychoanalysis and History. New York : Routledge, 1992. 283 p.
8. Gilmore L. The Limits of Autobiography: Trauma and Testimony. Ithaca, NY: Cornell University Press, 2001. 176 p.
9. Hartman H.G. On Traumatic Knowledge and Literary Studies / H. Geoffrey Hartman. New Literary History. 1995. Vol. 26. № 3. P. 537–563.
10. Hinrichsen L. Trauma Studies and Literature of the US South. Literature Compass. 2013. Issue 10/08. P. 605–617.
11. Kaplan E.A. Trauma Culture. New Brunswick, NJ : Rutgers University Press, 2005. 208 p.
12. Langer L. Holocaust Testimonies: The Ruins of Memory. New Haven : Yale University Press, 1991. 232 p.
13. Lifton R.J. Home from War: Learning from Vietnam Veterans. New York : Other Press, 2005. 486 p.
14. Luckhurst R. The Trauma Questions. Oxford and New York : Routledge, 2008. 235 p.
15. Neal A. National Trauma and Collective Memory: Major Events in the American Century. Armonk, NY : Sharpe, 1998. 224 p.
16. Neria Y., Gross R., Marshal R.D. 9/11: Mental Health in the Wake of Terrorism: Making Sense of Mass Casualty Trauma. Cambridge : Cambridge University Press, 2006. 312 p.
17. Rothberg M. Traumatic Realism. The Demands of Holocaust Representation / Michael Rothberg. Minneapolis, London: University of Minnesota Press, 2000. 324 p.
18. Shandler J. While America Watches: Televising the Holocaust. New York: Oxford University Press, 1999. 340 p.
19. Smesler N. J. Psychological Trauma and Cultural Trauma. Alexander J. C., Eyerman R., Giesen B., Smesler N. J., Sztompka P. Cultural Trauma and Collective Identity. Berkeley, Los Angeles, London: University of California Press, 2004. P. 31–93.
