ЛЕКСИКО-ПРАГМАТИЧНІ МАРКЕРИ У СУЧАСНОМУ ІСПАНСЬКОМУ ПІСЕННОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

У статті досліджуються лексико-прагматичні маркери, що функціонують у сучасному іспанському пісенному дискурсі. Актуальність роботи зумовлена необхідністю ґрунтовного аналізу пісенних текстів як специфічного різновиду медійного дискурсу, що поєднує мовні, музичні та культурні компоненти для здійснення ефективного впливу на слухача. Метою дослідження є виявлення та аналіз лексико-прагматичних особливостей іспанських пісень на матеріалі композицій, представлених на міжнародному конкурсі “Євробачення” у 2001–2024 роках. Було виокремлено шість основних груп лексико-прагматичних маркерів: займенники першої особи, елементи прямої адресації, імперативні форми, повтори, емоційно маркована лексика та метафоричні вислови. Результати дослідження демонструють, що найбільш репрезентативними у корпусі є займенники першої особи та засоби прямої адресації, що вказує на домінування персоналізованої та діалогічної моделі висловлювання у сучасному іспанському пісенному дискурсі. Встановлено, що займенники першої особи забезпечують високий ступінь суб’єктивізації пісенного мовлення, створюючи ефект особистої сповіді, інтимності або маніфестації самовизначення. Елементи прямої адресації дозволяють конструювати у тексті уявного співрозмовника, перетворюючи пісню на форму активної соціальної взаємодії між виконавцем і слухачем. Імперативні форми виступають дієвим інструментом директивності, характер якої варіюється від емоційного благання до ігрового залучення аудиторії. Окрему увагу приділено ролі повторів як прагматичного механізму акцентуації смислів, підтримання ритмічної структури та посилення емоційного впливу на слухача. Доведено, що лексико-прагматичні маркери є ключовим механізмом організації пісенного дискурсу, де мовні одиниці виконують як естетичну, так і важливу комунікативно- прагматичну функції. Наукова новизна отриманих результатів полягає в систематизації прагматичних стратегій сучасного іспанського пісенного дискурсу, тоді як практичне значення роботи зумовлене можливістю використання її матеріалів у курсах з прагмалінгвістики, стилістики іспанської мови та теорії міжкультурної комунікації.