ВИРАЖЕННЯ ЗНАЧЕННЯ КІЛЬКОСТІ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ XVІ–XVII СТ. (НА МАТЕРІАЛІ КИЇВСЬКИХ ТЕСТАМЕНТІВ)

Анотація

Стаття присвячена проблемі побутування числівника і назв на позначення кількості в українській мові на порубіжжі XVІ–XVII ст. У роботі удокладнено напрацювання про вживання числівників і кількісних іменників в діахронії; звернено увагу на ще не опрацьовані лексикографічно джерела, які можуть слугува- ти доповненням до Картотеки Словника української мови XVІ – І пол. XVII ст. Здійснено детальний аналіз власне-кількісних числівників, зафіксованих у тестаментах міщан і шляхтичів Києва окресленого періоду. Зібраний матеріал засвідчує, що з плином часу система рахунку зазнала змін, а формування числівникової парадигми відмінювання ще не досягло завершального етапу. З’ясовано, що в цей період у заповітних доку- ментах могли співіснувати давні і нові числівникові утворення. Приклади вживання старих відмінкових форм числівників засвідчують їхній зв'язок за походженням з іменниками, займенниками чи прикметни- ками, адже не в усіх оприявлених формах простежено нейтралізацію категорії числа і категорії роду. Виокремлено особливості написання числівників і зафіксовано рефлексацію *ę у ненаголошеній позиції в е, що була однієї з рис поліської говірки і поширилася на інші території північноукраїнського наріччя, а згодом увійшла в нормативний орфографічний узус писарів Великого Князівства Литовського. На основі вивчення тестаментів окреслено структуру числівників і встановлено, що більшість словосполучень, утворених із двох числових назв, становила складні числівники або складені зі сполучниковим чи безспо- лучниковим сурядним зв’язком. У статті зроблено наступні висновки про те, що числівникова система української мови означеного часу успадкувала від попереднього періоду способи вираження кількісних по- нять, використовувала паралельно стару і нову словозміну числівника, а також такі числівникові форми, що мали живомовний характер і донині зберігаються як діалектні вияви на території поліського ареалу