МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПОСТІРОНІЇ У ФІЛОСОФСЬКО-ЕСТЕТИЧНИХ КООРДИНАТАХ МЕТАМОДЕРНІСТСЬКОГО ТЕКСТУ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню феномену постіронії як ключового елемента авторського стилю письма в метамодерністському художньому тексті. Актуальність теми зумовлена трансформацією естетичних та прагматичних стратегій у творах метамодерністської літератури, де постіронія постає як один з ключових елементів авторської поетики, аналіз якої потребує комплексного методологічного підходу. У статті акцентовано, що авторська постіронія зумовлена «коливанням» між іронічною дистанцією та щирими рефлексіями, а тому стає культурним маркером метамодернізму і набуває статусу визначальної категорії сучасної епохи. Простежено, що постіронія виходить далеко за межі художнього світу твору, охоплюючи різні сфери суспільно-гуманітарного знання, стаючи суспільним транскультурним явищем. Окреслено місце постіронії у сучасній системі цінностей як своєрідного способу комунікації, коли всі учасники метамодерністського середовища висловлюються щиро та здатні знайти спільну мову. Схарактеризовано концепцію «структури почуття» та ідеї Нової Щирості, які забезпечують емоційну проникність художнього тексту, збагачуючи читацький досвід. У роботі визначено основні методологічні підходи до вивчення постіронії в межах метамодерністського художнього тексту: постстуктуралістський, що забезпечує інтерпретацію постіронічного художнього тексту завдяки читацькій компетенції з урахуванням множинності текстових смислів; наратологічний, що дає можливість визначити поліфонічність нараторів як ключову наративну ознаку художнього тексту та простежити нелінійні ризоматичні звʼязки між персонажами, прагматичний, що дозволяє проаналізувати постіронічно марковану репліку одночасно у щирих, іронічних, серйозних та глузливих тональностях; трансдисциплінарний, що передбачає аналіз постіронії в інтеграції філософських, літературознавчих, лінгвістичних та інших релевантних методів з метою комплексного її осмислення як філософсько-естетичного феномену. Наукова розвідка демонструє, що окреслені методологічні підходи забезпечують багатошаровий аналіз постіронії у метамодерністському художньому тексті як його стильової домінанти. Зʼясовано, що лише методологічні підходи у сукупності своїх аналітичних ракурсів та інтерпретативного ресурсу уможливлюють різностороннє дослідження текстових та позатекстових механізмів творення авторської постіронії у проаналізованих художніх текстах.