КАТАСТРОФА ЯК КОСМІЧНА РІВНОВАГА: ФІЛОСОФІЯ БАЛАНСУ В ТЕОЛОГІЇ ІНДУЇЗМУ ТА РЕЛІГІЙНИХ ПРАКТИКАХ БАЛІ Й ІНДОНЕЗІЇЇ

Olena Vasylivna Koliasa

doi:10.32447/2663-340X-2026-19.8

Olena Vasylivna Koliasa Одеський національний морський університет https://orcid.org/0000-0001-5301-480X

DOI: https://doi.org/10.32447/2663-340X-2026-19.8

Ключові слова: катастрофа, космічний баланс, індуїстська космологія, дгарма, балійська релігія, зло як рівновага

Анотація

У статті досліджено концептуалізацію понять «катастрофа», «лихо» та «зло» в індуїстській теології та їхнє практичне втілення в релігійних культурах Індонезійського архіпелагу, найповніше представлених у балійському індуїзмі. На противагу панівній західній тенденції трактувати катастрофу як чисте заперечення – порушення космічного порядку, що підлягає подоланню або усуненню – у цьому дослідженні стверджується, що індуїстські за походженням космологічні системи Індонезії артикулюють принципово іншу онтологічну позицію. Згідно з нею, катастрофи, руйнівні сили та прояви того, що західні категорії класифікують як «зло», є не відхиленнями, які мають бути викорінені, а необхідними генеративними полюсами в динамічній структурі космічного балансу. Спираючись на теологічні концепти дгарми, карми, маї та балійські принципи Рва Бхінеда (дві невід’ємні протилежності) і Секала-Ніскала (континуум видимого й невидимого), у роботі проведено порівняльний кроскультурний аналіз, що вписує індонезійську релігійну практику в ширші межі індуїстської космології, водночас акцентуючи увагу на її самобутніх локальних інтерпретаціях. Методологія дослідження ґрунтується на методі «пильного читання» (close reading) першоджерел – теологічних та етнографічних праць – у поєднанні з якісною інтерпретацією ритуальних практик, текстових традицій та філософської аргументації. Результати дослідження свідчать, що в межах цієї космологічної моделі катастрофа функціонує не як розрив, а як резонанс – динаміка, що відновлює, підтримує та безперервно регенерує рівновагу між людством, природою та космосом.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

1. Barnes R. H. Kedang: A Study of the Collective Thought of an Eastern Indonesian People. Clarendon Press. 1974.
2. Belo J. Bali: Temple Festival. American Ethnological Society. 1953.
3. Biardeau M. Hinduism: The Anthropology of a Civilization. Oxford University Press. 1989.
4. Coedès G. The Indianized States of Southeast Asia. University of Hawaii Press. 1968.
5. Connor L., Asch P., Asch T. Jero Tapakan: Balinese Healer. Cambridge University Press. 1986.
6. Covarrubias M. Island of Bali. Knopf. 1937.
7. Davis R. H. Ritual in an Oscillating Universe: Worshipping Siva in Medieval India. Princeton University Press.1991.
8. Deutsch E. Advaita Vedanta: A Philosophical Reconstruction. University of Hawaii Press. 1969.
9. Deutsch E. The Bhagavad Gita. Holt, Rinehart & Winston. 1968.
10. Doniger W. The Implied Spider: Politics and Theology in Myth. Columbia University Press. 1998.
11. Doniger W. The Hindus: An Alternative History. Penguin Press. 2009.
12. Filliozat P. S. The Sanskrit language and Vedic religion. In G. Flood (Ed.), The Blackwell Companion to Hinduism (pp. 31–50). Blackwell. 1991.
13. Fox J. J. The Flow of Life: Essays on Eastern Indonesia. Harvard University Press. 1980.
14. Fox R. Disaster and sacrifice: Understanding Bali’s response to the 2004 tsunami. Journal of Southeast Asian Studies, 42(3), 2011. 479–502. https://doi.org/10.1017/S002246341100024X
15. Geertz C. Negara: The Theatre State in Nineteenth-Century Bali. Princeton University Press. 1980.
16. Girardot N. J. Myth and Meaning in Early Taoism: The Theme of Chaos (hun-tun). University of California Press. 1983.
17. Griffin D. R. God, Power, and Evil: A Process Theodicy. Westminster Press. 1976.
18. Hall K. R. Maritime Trade and State Development in Early Southeast Asia. University of Hawaii Press. 1985.
19. Hick J. Evil and the God of Love. Macmillan. 1966.
20. Hobart M., Ramseyer U., Leemann A. The People of Bali. Blackwell. 1996.
21. Holling, C. S. (1973). Resilience and stability of ecological systems. Annual Review of Ecology and Systematics, 4, 1–23. https://doi.org/10.1146/annurev.es.04.110173.000245
22. Hooykaas C. Religion in Bali. Brill. 1973.
23. Jung C. G. Aion: Researches into the Phenomenology of the Self. Princeton University Press. 1959.
24. Kinsley D. The Sword and the Flute: Kali and Krsna, Dark Visions of the Terrible and the Sublime in Hindu Mythology. University of California Press. 1975.
25. Klostermaier K. K. A Survey of Hinduism (2nd ed.). State University of New York Press. 1994.
26. Lochtefeld J. G. The Illustrated Encyclopedia of Hinduism. Rosen Publishing. 2002.
27. Minor R. N. Bhagavad Gita: An Exegetical Commentary. South Asia Books. 1982.
28. Naess A. The shallow and the deep, long-range ecology movement: A summary. Inquiry, 16(1–4), 1973. 95–100. https://doi.org/10.1080/00201747308601682
29. O’Flaherty W. D. The Origins of Evil in Hindu Mythology. University of California Press. 1976.
30. Pigeaud T. G. T. Java in the Fourteenth Century: A Study in Cultural History (5 vols.). Martinus Nijhoff. 1962.
31. Pitana I. G., Gayatri P. G. Sosiologi Pariwisata. Andi. 2005.
32. Radhakrishnan S. The Principal Upanishads. George Allen & Unwin. 1953.
33. Subagia I. W. Filsafat Hindu: Kajian Tentang Teologi, Kosmologi, dan Eskatologi. Paramita. 2011.
34. Walker B., Holling C. S., Carpenter S. R., Kinzig A. Resilience, adaptability and transformability in social-ecological systems. Ecology and Society, 9(2), 5. 2004. https://doi.org/10.5751/ES-00650-090205
35. Wessing R. Symbolic animals in the land between the waters: Markers of place and transition. Asian Folklore Studies, 65(2), 2006. 205–239.
36. Wiana I. K. Mengapa Bali Disebut Bali? Paramita. 2004.
37. Wolters O. W. History, Culture, and Region in Southeast Asian Perspectives. Institute of Southeast Asian Studies. 1982.