ВИТОКИ КИТАЙСЬКОЇ ГЕРМЕНЕВТИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ В ЛІТЕРАТУРІ

Анотація

У статті розглядаються ранні тенденції до інтерпретації літературних творів у Давньому Китаї, аналізується традиції коментаторської літератури у вигляді окремих філософських трактатів, передмов та післямов до канонічних текстів чи творів інших авторів, особистих листах та навіть заміт-
ках на полях тексту. В дослідженні описані концепції адекватного прочитання літературних творів, особливості роз’яснення окремих фрагментів канонічних та історичних текстів, поезії та мистецтва. У дослідженні наведені приклади міркувань давніх китайських філософів, зокрема Мен-цзи та Конфуція з приводу інтерпретації, осмисленого прочитання літератури та адекватного розуміння текстів читачем. У цьому дослідженні зазначені теоретичні поняття, закладені та сформовані китайськими вченими до 6 століття, з приводу аналізу та розуміння літературного тексту. Детально розглянуті коментаторські нотатки до конфуціанського класичного канону «Чотирикнижжя», виконані китайським науковцем 12 століття Чжу Сі, а також оглянуті теоретичні концепти герменевтики, над якими він працював. У статті зазначені три види читацького розуміння тексту, описані Чжу Сі. Також дана стаття містить огляд монографії професора Мін Дун Гу «Китайські теорії читання та письма. Шлях до герменевтики та відкритої поетики», в якій він проводить детальний аналіз теорії та практик розуміння та тлумачення текстів, які мали місце в Давньому Китаї. Оглянуті два глобальних питання, які стали ключовими у дослідженні професора Мін Дун Гу: герменевтична відкритість та створення герменевтичного простору в китайських канонічних текстах. На базі його фундаментальної роботи в статті осмислюється можливість існування відкритої інтерпретації в давньокитайській філософській традиції, а також основи та цілі тлумачення давніх текстів.