СИНГУЛЯТОРНІСТЬ ПОЕТИКИ Г. К АНДЕРСЕНА У РОМАНІ «ЛИШЕ СКРИПАЛЬ»

Анотація

У статті проаналізовано особливості поетики роману з урахуванням перманентної проблематики у творчості письменника, а саме боротьби між добром і злом. Зокрема, увагу зосереджено на майстерності створення характерів. Авторка досліджує особливості побудови сюжету, ролі епіграфів у функціональності імаго. Постулюється ідея про невіддільність авторського світогляду й контекстуального образу у романі. У результаті засвідчено когеренцію поетики на основі філософської екзистенціальної проблематики.

Роман «Всього лише скрипаль» містить у собі риси андерсенівського автобіографічного роману, де чітко простежується тотожність автора та наратора, ретроспективний опис подій власного життя, зображення навколишньої дійсності крізь призму сприйняття наратора, відносність тривіальності або значущості для життя автора подій, що відбулися, реальність та фактичність зображуваних подій, самоідентифікація автора у світі, саморефлексія над подіями власного життя. Крім того, автор продовжує думку, що жанр роману характеризується складністю. Він поєднує у собі риси пригод та автобіографічного роману, які тісно переплітаються з казковими елементами та філософськими роздумами. Більше того, читачу представлено ідею, що це роман про нерозділене кохання, який проникнутий ліризмом і символікою. Нарешті варто сказати, що Г. К. Андерсен включає у композиційне тло роману справжні імена людей, більше того, реальні епізоди, які вміщені у третю частину роману. Ці особливості розглядаються і виокремлюються автором як невипадковий вбудований мікрограм у структуру роману. Це дозволяє краще зрозуміти характер твору. Автор також з’ясовує імаго головної героїні, який базується на описі письменником цього образу як прекрасного, розумного, але таку, яка не уявляє собі життя без багатства, тому вона виходить заміж за маркіза, якого вона не кохає. Її не турбує доброчесність, порядність та інші чесноти; життя для неї – гра. Читачу передаються ці ідеї імпліцитно, за допомогою образу Наомі, який описується як прекрасна жінка без «серця».

Взагалі автор визнає, що кожен розділ роману має добре вибрані епіграфи з творів Вольтера, Шиллера, Гете, Гейне та інших авторів. Всі картини, описані в романі, стосуються філософських проблем екзистенції людини, зокрема, вічної проблеми боротьби між добром і злом, між ангельським і демонічним.