ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФЛОРОНОМЕНІВ У ТВОРАХ УКРАЇНСЬКИХ ПОЕТІВ ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

Статтю присвячено аналізу флорономенів, які беруть участь у формуванні словесно-поетичних образів. Мета статті полягає в функціонально-стилістичному аналізі флорономенів, що функціонують у поезії українських письменників ХХ століття. Об’єктом дослідження є флорономени, дібрані з поетичних творів українських митців. Предмет вивчення – функціонально-стилістичні особливості флорономенів як компонентів поетичного мовлення українських письменників ХХ століття. У роботі використано метод синхронного лінгвістичного опису, включаючи прийоми зіставлення та узагальнення. У цьому дослідженні ми кваліфікуємо назви на позначення об’єктів рослинного світу як флорономен (терміни флороназва, фло- ролексема вживаємо як синонімічні).У XX ст. більш істотним став поділ квітів на польові (наприклад, ромашка, пролісок, мак, конвалія, васильок тощо) та домашні (троянда, мальва, айстра та ін.), хоча поділ теж відносний, оскільки конвалії, ромашки іноді вирощують у садках. Квітами також називають кімнатні декоративні рослини, навіть і ті, що не цвітуть. Доведено, що у поезії XX ст. флорономен барвінок тяжіє до глобалізації образів і символів, втрачаючи традиції використання в родинній обрядовості, де був символом краси, сили, постійності та вічності, молодості, кохання, шлюбу й щастя. Лексема мак має кілька символічних та образних значень, які на периферії перетинаються й взаємно доповнюються, а це призводить до появи складних полісемантичних символів. Лексема троянда має символічні значення краси і кохання, а також є більш рідкісні вживання (кров і муки, серце, смерть), власне українські осмислення (пишність, ніжність) та запозичення.