КОНЦЕПТ LOVE В АНГЛІЙСЬКОМОВНОМУ ТАНЦЮВАЛЬНО-СПОРТИВНОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню актуальних проблем когнітивної та комунікативної лінгвістики, які пов’язані з особливостями змістового наповнення та актуалізації концептів залежно від комунікативного середовища. Вихідним положенням дослідження слугувало те, що мова являє собою код культури, за допомогою якого усвідомлювані фрагменти досвіду зберігаються в пам’яті та набувають ключового статусу, або залишаються нейтральними для конкретних сфер комунікації. Базисні концепти транслюються в різні сфери буття та освоєння довкілля, а в мистецькій галузі найповніше втілено особливості національної свідомості, результати колективного та індивідуального досвіду взаємодії зовнішнього та внутрішнього світу людини. Психічні та емоційні стани індивіда, зокрема почуття любові, наповнюються змістом та семіотизуються залежно від акцентуації на тих чи тих смислових відтінках.

Мета дослідження полягає у визначенні особливостей актуалізації концепту LOVE в сучасному англійськомовному танцювально-спортивному дискурсі. Результати можна узагальнити так: ємність змістового наповнення концепту LOVE ефективно реалізовано в такому виді інституційної комунікації як танцювально-спортивний дискурс; різні смислові відтінки виражено комплексом вербальних та невербальних (кінетичних – рухи й положення тіла, тактильних – дотики, візуальних – рухи й кольори костюмів, слухових – музичний супровід) засобів; різні види бальних танців – історії кохання, а їх виконання – втілення смислової палітри концепту (румба – ‘ніжність’ та ‘романтичні стосунки’, танго – ‘пристрасть’ і ‘страждання’); репрезентація концепту здійснюється через перцептивні (dance = a delicious dish тощо) та когнітивні (dance = animate, object of love тощо) образи. Проекція ‘людина > танець’ втілює поєднання тих цілей, яких людина прагне досягти впродовж життя (гармонії тіла й душі, взаємності в коханні тощо).

Результати дослідження підтвердили гіпотезу про ключовий статус концепту LOVE для спортивно-танцювального дискурсу, а також те, що мультимодальність комунікації забезпечує голографічну актуалізацію змістового наповнення одиниць інформації, сприяє їх адекватному декодуванню та упорядкуванню інформаційного простору комунікації.