ДЕКОНСТРУКЦІЯ ТРАДИЦІЙНОЇ ТЕКСТОВОЇ ГРАФІКИ: НОВІ ПІДХОДИ ДО ВІЗУАЛІЗАЦІЇ ТЕКСТУ В ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ

Анотація

Це дослідження вивчає інноваційні підходи до візуалізації тексту в постмодерністських літературних текстах, зосереджуючись на тому, як автори деконструюють традиційну текстову графіку для створення нових смислів та залучення читача. Дослідження вивчає механізми та ефекти графічної деконструкції, яку застосовують постмодерністські письменники, досліджуючи їх вплив на наративну структуру, читабельність та інтерпретацію тексту. У дослідженні проаналізовано корпус постмодерністських літературних творів, виявлено та класифіковано різні графічні прийоми, такі як нетрадиційний поділ на абзаци, надмірна капіталізація, екстра-інтервалізація та інтеграція гетерогенних текстових елементів. Ці прийоми розглядаються в рамках деконструктивістських принципів, спираючись на праці сучасних дослідників у галузі лінгвістики та літературознавства. Основні висновки показують, що постмодерністські автори часто використовують графічні засоби, щоб кинути виклик читацьким очікуванням і створити багатошаровість смислів. Такі прийоми, як випадковий поділ абзаців, використовуються для створення ефекту «кінематографічної оповіді» або для візуального перетворення прози на структури, схожі на поезію. Надмірне використання капіталізації та екстра- інтервалізації у поєднанні з вторгненням «чужих» текстів призводить до створення графічно неоднорідної та ризоматичної текстової тканини, яка не піддається лінійній передбачуваності. У дослідженні також розглядається використання фігурних ліній та зображень у текстах, демонструючи, як ці елементи сприяють візуалізації ключових тем і рис характеру. Крім того, у дослідженні розглядається феномен безпунктуаційної організації тексту як прояв техніки «потоку свідомості», що відображає хаотичність мисленнєвих процесів. Наслідки цих графічних інновацій є значними, оскільки вони переосмислюють відносини між автором, текстом і читачем. Створюючи графічний хаос і семантичну неоднозначність, постмодерністські тексти часто вимагають від читача стати активним співтворцем сенсу, долучаючись до так званого «багатовекторного читання».