РУХОМІ І ДИНАМІЧНІ ІГРИ: НОМІНАЦІЯ, СИМВОЛІКА, ПРАГМАТИКА (СЛОВ’ЯНО-ГЕРМАНСЬКІ КОНТЕКСТИ ТА ПАРАЛЕЛІ)

Анотація

В статті представлено семантичний і прагматичний діапазон рухомих ігор, пов’язаних з елементами матеріальної культури і знаряддями давніх слов’ян, зосереджено увагу на походженні, варіантах і способах вираження гри в жмурки у єдності ономастичного, лексичного і фраземного планів у порівнянні з англійською мовою.

Матеріалом послужили етнографічні та фольклорні описи ігор, спеціальні словники фольклору, фразеологічні словники, прислів’я та приказки.

Зроблено акцент на наявності в цих іграх локативних, ціннісних, вербально-формульних координат, їх референції у дискурсі (пор. сигнали спонукання до активної фази гри, прагматика, атрибутика і символіка гри, примовки і діалоги, заборони, покарання, промах, удача-неудача, везіння невезіння, чесність-нечесність при досягненні кінцевого результату і т.ін.).

Семіотичний і культурний аспект таких ігор передбачає реконструкцію давніх міфологічних та обрядових уявлень, пов’язаних із символічною функцією предметів чи виконавців.

З’ясовано специфіку номінації і механізми трансформації деяких англійських спортивних ігор, відбитих у стійких сполуках слів, які здебільшого втратили свою образність і набули різноманітних метафоричних переосмислень (побут, економіка, трудова діяльність, почуття, міжособистісні взаємини між людьми тощо).