ВІЗУАЛІЗАЦІЯ АКТИВНОСТІ ОСНОВНИХ МОРФОЛОГІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК КОРПУСУ ТЕКСТІВ ІВАНА ФРАНКА

Анотація

Наукову розвідку присвячено візуалізації активності частин мови у творах І. Франка. Квантитативне співвідношення морфологічних категорій у тексті – важлива характеристика як функційних стилів, так й ідіолектів окремих письменників. Морфологічне маркування електронного корпусу текстів великої прози І. Франка, який містить понад 500 000 слововживань, уможливило детальний кількісний аналіз частин мови у двох площинах: у словнику (реєстрі) і тексті автора. Основою корпусу стали усі українськомовні тексти великої прози І. Франка: «Борислав сміється» (1880–1881), «Захар Беркут» (1883), «Не спитавши броду» (1885–1886), «Для домашнього огнища» (1892), «Основи суспільності» (1894–1895), «Перехресні стежки» (1900), «Boa constrictor» (1905–1907), «Великий шум» (1907), «Петрії й Довбущуки» (1909–1912). Кожній частині мови (іменнику, прикметнику, займеннику, числівнику, дієслову, прислівнику і службовим) присвячено окрему діаграму, що показує її кількісне співвідношення у кожному із зазначених творів. Графічне зображення особливостей поведінки цих класів слів унаочнило, що найбільшу різноманітність у реєстрі показують іменники, прикметники та дієслова. У тексті ж іменники демонструють поведінку, протилежну до дієслів, прикметників і прислівників – хронологічно їх кількість зростає: чим пізніший твір, тим більше у ньому іменників. Ані у реєстрі, ані у тексті не простежено кореляції між обсягом твору та особливістю функціонування тієї чи іншої частини мови. Результати, зокрема графічні, проливають нове світло на особливості ідіолекту І. Франка, його творчої манери письма, добору морфологічних категорій для якнайточнішого висловлення думки. Вони мають потенціал використання франкознавстві (нпр., Енциклопедія І. Франка), у курсах морфології, стилістики, статистичної, комп’ютерної і прикладної лінгвістики, методики викладання української мови у середній та вищій школі тощо.