МОВНІ ЗАСОБИ ВІДТВОРЕННЯ КОНЦЕПТУ БЕЗПЕКИ: КУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ

Анотація

Пропоноване дослідження зосереджено на різних мовних засобах вербалізації концепту БЕЗПЕКА, а саме на порівняльному описі культурних особливостей уявлень про небезпеку та ризик як його основних складових. Особливу увагу приділено лінгвістичному аспекту концепту БЕЗПЕКА, який здійснюється за рахунок семантичного та прагматичного аналізу ключових лексичних одиниць, фразеологізмів, у тому числі спеціальних термінів, пов’язаних із лексичними полями рятувальних дій, катастроф та надзвичайних ситуацій. Автори також виокремлюють мовні засоби вираження концепту БЕЗПЕКА, а саме лексичне поле «безпека життєдіяльності», враховуючи концептуалізацію стихійних лих, техногенних катастроф, пов’язаних з вогнем, водою та іншими явищами повсякденного життя, у наївних та наукових моделях культурного світу (стереотипи, норми, оцінки, порівняння, вірування, народні прикмети). Ядром концепту БЕЗПЕКА є такі фрази, як «бути в небезпеці», «піддавати будь-кого небезпеці або ризику», «свідомо піддаватися небезпеці», «уникати небезпеки» та деякі когнітивні метафори, що відображають наївні ідеї понять безпеки, дефінітивного, дистрибутивного, фразеологічного та ідіомичного представлення небезпеки та ризику. Проведений аналіз показав численні антропоморфні ознаки небезпеки, її семантичну категоризацію через тріадну гру доля – догляд – захист, а також співвідношення фізичних, просторових, артефактних та зооморфних кодів, символічних архетипів життя та смерті, неушкоджених та зруйнованих.