ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

А. F. Lozynskyi; S. O. Lozynska

doi:10.32782/3041-1319/2023-2-9

А. F. Lozynskyi Львівський державний університет безпеки життєдіяльності https://orcid.org/0000-0001-7282-6299
S. O. Lozynska Львівська медична академія імені Андрея Крупинського https://orcid.org/0000-0001-8542-7414

DOI: https://doi.org/10.32782/3041-1319/2023-2-9

Ключові слова: Перша світова війна, Всеросійський земський союз, Комітет Південно-Західного фронту, Товариство Червоного Хреста, громадська організація, меценат, доброчинність, соціальна робота, біженці, військовослужбовці.

Анотація

Соціальна робота – порівняно нове явище в дослідженні проблем європейської історії. Раніше вона не виділялася у якості самостійного напрямку в діяльності органів державної влади та військового управління. Тому організація українцями соціальної допомоги під час Першої світової війни (1914–1918 рр.) потребує значної уваги у висвітленні актуальних питань історії, зокрема, історії глобальних військових конфліктів ХХ ст. В статті характеризується діяльність українського відділення Всеросійського земського союзу, Комітету Південно-Західного фронту допомоги хворим і пораненим воїнам Всеросійського союзу міст, Товариства Червоного Хреста України, відомих українських меценатів та інших неурядових організацій в роки Першої світової війни у напрямку соціальної роботи з військовослужбовцями, фронтовиками і цивільним населенням. Розглядаються напрямки та результати роботи цих установ. Наголошується, що це важливий напрямок турботи суспільства про забезпечення життєдіяльності окремої верстви населення в екстремальних умовах – військовослужбовців. Досвід такої діяльності засвідчив переваги громадської ініціативи над бюрократичним державним апаратом.