ДІАГНОСТИЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ У РОБОТІ З ДІТЬМИ ТА СІМˊЯМИ

Анотація

Метою статті є аналіз формування діагностичної компетентності майбутніх соціальних працівників в умовах закладу вищої освіти. Акцент робиться на тому, що соціальна діагностика дітей та сімї є базо- вою технологією, яка дозволяє застосовувати цей практичний інструмент при ранньому виявленні вразливих сімей та надання їм своєчасної допомоги. У статті висвітлюються основні особливості технології соціальної діагностики сімї, яка перебуває у складній життєвій ситуації. Аналізується комплекс діагностичних методик, що дозволяють визначити основні причини та прояви дисфункційності сім’ї, сімейного неблагополуччя Діагностична компетентність – це єдність теоретичної і практичної готовності фахівця соціальної роботи до здійснення діагностичної діяльності, інтегральна властивість особистості, що включає в себе вміння постановки діагнозу, висунення діагностичних гіпотез, розв’язання проблем і завдань, що виникають в реальних ситуаціях соціальної роботи, постійне внесення доцільних коректив у свою професійну діяльність. Сучасні сім’ї, а особливо сім’ї з дітьми зіштовхуються з цілою низкою соціальних проблем. Для їх успішного розв’язання необхідним є застосування соціальної діагностики – діяльності з виявлення самих проблем, їх чинників та можливих шляхів й способів їх розв’язання. Можливість оволодіння студентами системою знань про сутність та зміст соціальної, психологічної та соціально-педагогічної діагностик, про основні класи діагностичних методик забезпечує освітній компонент «Методи та технології соціальної діагностики». Зроблено висновок, що формування діагностичної компетентності студентів забезпечить якісну підготовку фахівців з соціальної роботи, готових працювати в сучасних реаліях нашого буття, реагувати на нові суспільні виклики, професійно надавати соціальні послуги дітям та сім’ям.