ТРАНСФОРМАЦІЯ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ПРІОРИТЕТІВ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Ключові слова: Перша світова війна, військовослужбовці, солдат-селянин, соціально-політичні пріоритети, Антанта, Троїстий союз, національно-визвольний рух

Анотація

У статті досліджено основні фактори, що визначають специфіку трансформації соціально-політичних пріоритетів військовослужбовців. Доведено, що соціально-політична свідомість військовослужбовців – це одна з основних складових форм суспільної свідомості, яка, як правило, виникає спільно з появою державності та політичної влади і є найбільш загальною категорією, що характеризує субʼєктивну сторону політики в цілому. Зазначено, що військовослужбовець у тій чи іншій мірі включається в суспільно-політичну діяльність. Це важлива сфера військової служби, де відбувається процес формування свідомості вояків, особливо їх суспільно-політичних якостей. Висвітлено специфіку трансформації соціально-політичних пріоритетів військовослужбовців-українців в дусі патріотизму та відданості державницькій ідеї, які воювали під час Першої світової війни у складі іноземних (австро-угорських, російських) збройних сил. Наголошено, що сутнісним чинником впливу війни на українських вояків стали значні зміни в їх соціально-політичних поглядах. Перша світова війна 1914–1918 рр. була не лише глобальним військовим конфліктом, але і війною, де настрої в армії та суспільстві були не менш важливі ніж постачання боєприпасами чи забезпечення військовою технікою. У людині, яка одержала зброю змінюється все: світовідчуття, самооцінка, ставлення до оточуючих. Зброя – це сила і влада, що дає впевненість у собі й диктує стиль поведінки, створює ілюзію власної значущості. Війна формує особливий тип особистості, який можна визначити як соціально-політичну психологію воїна. Такі зміни у свідомості були характерним явищем морального стану вояків, їх сприйняття, емоцій, настроїв.

Посилання

1. Галан В. Батерія смерти. Історичні спогади. Нью-Йорк: Вид-во «Червона Калина», 1968. 239 с.
2. Грицак Я. Українська революція, 1914–1923: нові інтерпретації. Україна модерна, за ред. В. Верстюка, Я. Грицака та ін. Львів: Ін-т історичних досліджень Львівського нац. ун-ту імені Івана Франка, 1999. Ч. 2–3. C. 259.
3. Ґудзяк Б. Кінець Великої війни. Чи Європа і світ зробили висновки? Історична правда. URL: http://www.istpravda.com.ua/columns/2018/11/11/153251/
4. Ідзьо В. Українські Січові Стрільці – символ українського державотворення першої чверті ХХ століття. Науковий Вісник Українського історичного Клубу. Москва, 2010. Т. ХУІ. С. 167–170.
5. Лозинський А. Воєнні дії на території України та їх вплив на розвиток українського суспільства. URL: ubgd.lviv.ua/moodle/mod/page/view.php?
6. Олієвський О. Солдат в окопах Першої світової війни: мрії та сподівання. Перша світова війна та проблеми державотворення у Центральній та Східній Європі: Матеріали Міжнар. наук. конф. 29–30 жовтня 2008 р. Чернівці: ЧНУ імені Юрія Федьковича, 2009. С. 170–178.
7. Реєнт О. та ін. Велика війна 1914–1918 рр. і Україна. У двох книгах. Кн. 1: Історичні нариси / Ін-т історії України НАН України. Київ: ТОВ «Видавництво КЛІО», 2014. 784 с.
8. Трубайчук А. Підсумки Першої світової війни. Історія в школі. 1996. № 30. С. 23.
9. Уткін О.І., Кузьмук О.І. та ін. Військове будівництво в Україні у ХХ столітті: історичний нарис, події, портрети. Київ: Видав. дім «Ін Юре», 2001. 447 с.
Опубліковано
2024-12-11