МОДЕЛІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ У СФЕРІ ОСВІТИ В УМОВАХ ЗАГРОЗ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ

Анотація

У запропонованій статті розглянуто проблему формування ефективних моделей прийняття управлінських рішень у сфері освіти в умовах загроз національній безпеці. Акцентовано увагу на тому, що система освіти виступає не лише соціальним інститутом, а і стратегічним ресурсом державної стійкості, здатним забезпечувати безперервність навчального процесу, психологічну рівновагу і суспільну консолідацію у період воєнних та енергетичних викликів. Підкреслено, що сучасні загрози – воєнна агресія, інформаційний тиск, кіберризики та енергетична нестабільність – вимагають від освітніх управлінців переходу до моделей управління, які поєднують раціональність аналітики, швидкість реагування, гуманітарні принципи та цифрові технології. У роботі здійснено систематизацію основних управлінських моделей, що функціонують у сфері освіти під час кризових ситуацій, зокрема раціональної, адаптивної, ситуаційної, колегіальної, цифрово-аналітичної та гуманітарно-ціннісної. Показано, що їх ефективність визначається здатністю освітніх закладів оперативно реагувати на загрози, приймати гнучкі рішення, використовувати аналітичні дані та підтримувати психологічну стійкість педагогічних колективів. Важливу роль у цьому процесі відіграють цифрові платформи, аналітичні дашборди, системи моніторингу ризиків та кризові комунікаційні мережі, які забезпечують координацію дій між органами влади, громадами й освітніми установами. Результати дослідження засвідчують, що ефективне управління освітою в умовах національних загроз ґрунтується на синергії стратегічного планування, аналітичного мислення й морально-психологічної відповідальності. Запропоновано розглядати сучасні моделі прийняття управлінських рішень як інструмент формування системи освітньої безпеки держави, що забезпечує стабільність, безперервність і гуманітарну витривалість українського суспільства.