РОЛЬ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ У СТАНОВЛЕННІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СФЕРИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню ролі практичної підготовки у становленні майбутніх фахівців сфери соціального забезпечення. Підкреслено, що в умовах воєнних викликів та післявоєнного відновлення України потреба у висококваліфікованих кадрах у соціальній сфері зросла у багато разів. Особливого значення набуває поєднання теоретичних знань, отриманих під час навчання у закладах вищої освіти, із практичною діяльністю у реальних соціальних інституціях, адже саме це дозволяє здобувачам вищої освіти сформувати цілісне уявлення про сучасний стан і перспективи розвитку системи соціального захисту. Проблемою, яка стала об’єктом дослідження, є недостатній рівень готовності студентів до професійної діяльності в умовах швидких суспільних змін, зростання кількості вразливих груп населення та необхідності інтеграції інноваційних методів реабілітації і соціальної підтримки. Метою роботи є обґрунтування значення практичної підготовки у процесі професійного становлення майбутніх фахівців соціального забезпечення та визначення її впливу на формування ключових компетентностей. Для досягнення мети проаналізовано досвід проходження практики у державних органах соціального захисту, юридичних підрозділах, реабілітаційних установах та організаціях, що надають психосоціальну підтримку і виготовляють технічні засоби реабілітації. Результати дослідження свідчать, що практика є не лише етапом закріплення знань, але й чинником формування професійної ідентичності майбутніх соціальних працівників. Вона сприяє їхній соціалізації, формує готовність до відповідальної діяльності та підвищує здатність адаптуватися до суспільних викликів. Крім того, практика дозволяє студентам оцінити реальні механізми функціонування соціальної політики та сприяти її вдосконаленню через нові підходи та ініціативи. Наукова новизна полягає у комплексному аналізі значення практичної підготовки студентів спеціальності «Соціальне забезпечення» саме в умовах воєнного стану в Україні. Показано, що вона має не лише освітньо-професійне, але і суспільно-стратегічне значення, оскільки сприяє підготовці кадрів, здатних забезпечувати ефективну роботу соціальної сфери, впроваджувати інноваційні методики реабілітації, розширювати спектр послуг та підвищувати рівень соціальної інтеграції населення.