ПРОФЕСІЙНА ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА МАТРИЧНА МОДЕЛЬ

Анотація

Українські соціальні працівники здійснюють свою професійну діяльність в умовах підвищеної травматизації, зумовленої воєнним контекстом. У роботі теоретично обґрунтовано підхід до розуміння резилієнтності як багатовимірного процесу, що формується на перетині етичної самосвідомості, професійної компетентності та організаційного середовища. Особливу увагу приділено суперечностям між ціннісними установками фахівців і їхньою інструментальною готовністю до роботи з травматичним досвідом клієнтів.
Емпіричну основу дослідження становлять результати опитування 54 фахівців соціальної сфери, проведеного за допомогою авторського опитувальника. Виявлено специфічний профіль професійної самосвідомості, що характеризується високим рівнем етичної залученості та орієнтації на клієнта (79,6% респондентів) на тлі недостатньої методологічної підготовки (лише 11,1% впевнені у здатності коректно дефініювати вікарну травму) та критичного дефіциту практик самопідтримки (лише 5,6% мають регулярний план психосоціальної гігієни). Встановлено, що домінуючим типом професійного функціонування є «пастка рятівництва», яка проявляється у надмірній емпатійній залученості, розмиванні професійних меж і схильності до гіпервідповідальності, що може обмежувати суб’єктність клієнта.
Доведено, що низький рівень навичок саморегуляції (22,2%) та недостатнє використання супервізії (3,7%) сприяють формуванню ризикованої моделі «професійної жертовності», яка підвищує вразливість фахівців до вікарної травматизації та професійного вигорання.
У дослідженні розроблено аналітичну модель «Матриця професійної стійкості», яка дозволяє диференціювати чотири типи професійного функціонування: «пастка рятівництва», «зона професійної вразливості», «технократичний підхід» та «професійна життєстійкість». Обґрунтовано, що цільовою є інтегрована модель, яка поєднує етичну рефлексію з володінням практичними інструментами саморегуляції та супервізійної підтримки, запропоновані рекомендації щодо розвитку професійної життєстійкості.