ПАРТИСИПАТОРНИЙ ДИЗАЙН ЯК ТЕХНОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ВЗАЄМОДІЇ КЛІЄНТА І СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА

Анотація

Актуальним теоретичним та практичним завданням в сучасних дослідженнях в сфері соціальної роботи є формування ефективної моделі суб’єкт-суб’єктних відносин між клієнтом соціальної роботи та соціальним працівником. Метою цієї статті є обґрунтування партисипаторного дизайну як технології, що здатна збільшити ефективність взаємодії клієнта і соціального працівника, завдяки забезпеченню реалізації принципів соціального партнерства і залучення клієнта до процесів планування подолання його складних життєвих обставин. Визначено, що партисипаторний дизайн (також ко-дизайн чи спільнотворення) – це технологія оптимізації взаємодії між клієнтом та організацією, що є надавачем послуг, яка реалізується завдяки наданню клієнтом (в процесі безпосередньої комунікації (особистої або групової) з представниками організації) об’єктивної, обґрунтованої оцінки якості послуг та їхньої ефективності, а також завдяки формуванню клієнтом пропозицій щодо оптимізації змісту послуг, що надаються, або збільшення ефективності процесу їхнього надання, або створення клієнтом ідей (пропозицій) щодо нових послуг, надання яких сприяло б задоволенню його потреб. Використання технології партисипаторного проєктування дозволяє клієнту соціальної роботи акцентувати власні ідеї щодо збільшення ефективності конкретної соціальної послуги задля покращення його життєдіяльності. Доречним також є періодичне оновлення та оптимізація положень державних стандартів надання соціальних послуг з використанням зазначеної технології. Технологія партисипаторного дизайну могла б стати доречною під час проведення стратегічних сесій, де на місцях фахівці соціальних служб у ході спільнотворення змогли б проєктувати стандарти нових соціальних послуг разом із потенційними їхніми отримувачами. Застосування принципів партисипаторного дизайну на етапі діагностування складних життєвих обставин може бути здійснено через дослідницький метод саморефлексії, коли клієнту пропонують поміркувати над своїм рутинним досвідом і заносити свої враження до щоденника, з метою формування у нього усвідомлення того, що він дійсно потребує допомоги, перебуваючи у складних життєвих обставинах, і розуміння причин виникнення таких обставин, а також наслідків, які вони можуть спричинити. Технологія партисипаторного дизайну під час формування плану соціального супроводу реалізується через використання методу мозкового штурму, який дозволить клієнту сформувати ідеї щодо самостійного подолання окремих складних життєвих обставин. Крім того для формування дорожньої карти дій клієнта з реалізації цих ідей може бути використаний метод «карток натхнення».