ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВОГНЕЗАХИСНОЇ ЗДАТНОСТІ ВОГНЕЗАХИСНОГО ПОКРИТТЯ НА ОСНОВІ ПОЛІСИЛОКСАНУ ТА АЛЮМІНІЮ ОКСИДУ ДЛЯ СТАЛЕВИХ БУДІВЕЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ

Анотація

Постановка проблеми. Сьогодні металеві будівельні конструкції набули широкого використання у зведенні будівель і споруд різного призначення, у реконструкції, переоснащенні тощо. Застосування металевих будівельних конструкцій та елементів можливе тільки при відповідності їх технічному регламенту будівельних виробів, особливо в частині забезпечення необхідної нормованої межі вогнестійкості та класу вогнестійкості. На жаль попри значну перевагу у своїх міцнісних властивостях, металеві будівельні конструкції мають низьку межу вогнестійкості, що обмежує їх застосування у тих чи інших будівельних конструкціях відповідно до ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об’єктів будівництва». Тому, щоб використання металевих будівельних конструкцій було можливим, актуальним залишається їх вогнезахист.
Метою роботи є визначення вогнезахисної здатності високотемпературного та вогнезахисного покриття на основі полісилоксану та оксидів алюмінію, титану, хрому для металевих будівельних конструкцій.
Методи досліджень та основні результати. Для визначення вогнезахисної здатності композиції високотемпературного та вогнезахисного покриття використано методи регламентовані ДСТУ-Н-П Б В.1.1-29:2010 «Вогнезахисне обробляння будівельних конструкцій. Загальні вимоги та методи контролювання». Ці методи поширюються на випробування вогнезахисних засобів, що спучуються (збільшують свій об'єм під час теплового
впливу). Зокрема використано метод визначення об'ємного коефіцієнта спучення та метод визначення лінійного коефіцієнта спучення.
Проведено огляд досліджень та публікацій стосовно тенденцій захисту сталевих будівельних конструкцій реактивними вогнезахисними покриттям, їх застосування та основних складів. Виконано експериментальні дослідження, щодо визначення лінійного та об’ємного коефіцієнта спучення високотемпературного та вогнезахисного покриття за стандартизованим методом. Експериментально досліджено залежність товщини спучення вогнезахисного покриття від товщини нанесеного шару. Встановлено, що вказаний у стандарті діапазон товщини шару покриття не дозволяє визначити найбільш ефективну товщину покриття при проведенні досліджень з двома товщинами шару.
Висновки. Ґрунтуючись на проведених експериментальних дослідженнях визначено показники вогнезахисної ефективності покриття, а саме: об'ємний коефіцієнт спучення покриття становить 10442,75 мм3/г, коефіцієнт умовнолінійного спучення – 1,717, лінійний коефіцієнт спучення покриття – 38. Визначено залежність товщини спучення вогнезахисного покриття від товщини нанесеного шару та встановлено, що найбільше спучення відбувається при товщині сухого покриття 0,6 мм, а зі збільшенням чи зменшенням товщини нанесення, показник спучення
зменшується, цілісність покриття порушується а відповідно і коефіцієнт лінійного спучення.