СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВЛАШТУВАННЯ СИСТЕМНОГО БЛИСКАВКОЗАХИСТУ СПОРУД З УРАХУВАННЯМ ПОЖЕЖНОЇ НЕБЕЗПЕКИ ТА ОСОБИСТОГО РИЗИКУ

Анотація

Вступ. Складність і потужність природного явища з небезпечними і загрозливими властивостями, яким є блискавка, люди, відповідальні за безпеку, повинні адекватно оцінювати і запобігати на максимально доступному організаційному і технічному рівнях конкретного суспільства. Згідно з принципом ALARA (as low as reasonably achievable), застосовуваним у постіндустріальних країнах, цей ризик, як і інші, повинен бути знижений настільки, наскільки це можливе. Нехтування високим ризиком небезпечної події призводить до надмірної шкоди і більших непоправних втрат, з якими особа чи громада не зможе досягати сталого розвитку. Тому саме комплексний, системний підхід у досягненні безпеки, починаючи із стадії оцінювання, має враховувати як характеристики небезпеки, у т. ч. пожежної у відповідних об’єктах, так і особистий, індивідуальний ризик загибелі чи ушкодження.

Мета. Що стосується ситуації з систематичним підходом до технічного регулювання в Україні такого сектора безпеки, як захист від блискавки, саме таке нехтування не відповідає поточному потенціалу рівня промислового, наукового, регуляторного та соціального розвитку. Мета цієї статті – проаналізувати цю проблему в кількох областях. Стан технічного регулювання показує пріоритетність наближення нормативних документів до законодавства.

Методи. Застосування різних методів розрахунку, оцінювання, проектування і компонування системи дає змогу реалізувати системний блискавкозахист будівель, обладнання та людей. З цією метою наведені порівняльні характеристики пропонованих на ринку систем пасивного і активного блискавкозахисту; методів захисного кута, накочування сфери, геометричного для перехоплення прямих ударів. Розгляд методів виконання уземленої частини системи захисту відкладено з умовою її повної відповідності обраним компонентам і конфігурації системи в цілому. Системний розрахунок захисту і оцінювання рівня індивідуального ризику неможливі без внутрішніх елементів і зв'язків блискавкозахисту. Ряд виявлених прогалин у нормативних документах, взаємозв’язків регуляторних і контролюючих органів, запитів користувачів запропоновані у висновках.

Результати. Блискавка є непередбачуваною природною подією, ніхто в світі повністю не розуміє механізм блискавки і неможливо будь-якою стандартизацією забезпечити 100% захист за будь-яких обставин. З цього погляду не може бути жодних претензій до Міжнародної електротехнічної комісії та її публікацій. Розгляд впровадження системи захисного заземлення як частини системи блискавкозахисту відкладається з умовою його повної відповідності вибраним компонентам та конфігурацією системи в цілому. Система розрахунку захисту та оцінки рівня індивідуального ризику неможлива без внутрішніх елементів і ланок захисту від блискавки. Пропонується врахувати ряд виявлених прогалин у нормативних документах, відносинах між регулюючими та наглядовими органами, запити користувачів. Проведено аналіз чинних нормативних та технічних вимог до систем захисту від блискавки та визначено необхідність додаткових захисних заходів від прямого удару блискавки або наведеної віддаленим розрядом напруги за допомогою вибору захисних заходів та їх схем. На цій основі доповнюються схеми застосування захисних пристроїв від імпульсних перенапруг, що істотно знижує ризик пожеж та індивідуального травматизму.

Висновок. Статистичні дані про загибель і травматизм від небезпечних факторів блискавки, втрати від пошкоджень майна, будівель та споруд підтверджують, що при оцінці ризику, яка стандартизована в ДСТУ EN 62305-2, необхідно запровадити методологію, яка б відповідала умовам України. Подальше застосування при проектуванні систем захисту від блискавки національного стандарту ДСТУ Б.В.2.5-38: 2008 виходить за рамки системи технічного регулювання України. Система захисту від блискавки залежить від: оцінки ризику, реакції власника та впливу регулюючих та контролюючих органів. Критерії пожежної небезпеки об'єкта потребують повного аналізу контролюючими органами та власником, методологія якої на сьогодні не впроваджена. Розробка таких критеріїв здійснюється в робочій групі 1 Технічного комітету 315, в якій беруть участь вчені ЛДУБЖД.