ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Анотація

В умовах воєнного часу ефективність виконання військовослужбовцями бойових завдань значною мірою залежить від рівня їхньої резильєнтності (психологічної стійкості). У Збройних силах України передбачена психологічна підготовка військовослужбовців до бойових дій, що охоплює низку заходів формування психологічної готовності та резильєнтності особового складу. Це колективна й індивідуальна психологічна підготовка, загальна, спеціальна та цільова. Результатом цих заходів є формування позитивних, моральних, професійних, спеціальних професійних, вольових, негативних (непримиренність до ворога) якостей. Діяльність військовослужбовця потребує високого рівня самоусвідомлення, саморегуляції, здатності ефективно працювати в команді, підтримувати комунікацію, проявляти психологічну та когнітивну резильєнтність. Формування резильєнтності також необхідне для запобігання емоційному вигорянню, професійній деформації, появі посттравматичної симптоматики. Високий рівень резильєнтності поєднується з позитивними результатами діяльності, самоповагою, почуттям власної компетентності, сприяє активізації посттравматичного зростання, профілактиці суїцидів і зловживання психоактивними речовинами. У статті розглядаються сучасні погляди на поняття «резильєнтність», зокрема в щоденній діяльності військовослужбовців, а також компоненти резильєнтності, які виділяють науковці. Оскільки резильєнтність підлягає розвитку як здатність відновлюватись, підтримувати власне ментальне здоров’я, розглядаються сфери розвитку резильєнтності та підтримувальні чинники персонального, командного та соціального рівнів. Також у статі представлені результати емпіричного дослідження психологічних особливостей резильєнтності військовослужбовців, проаналізовані основні чинники, що впливають на психіку військових в умовах бойових дій, описано кількісний і відсотковий аналіз рівнів резильєнтності військовослужбовців, розглянуто показники професійної життєстійкості учасників дослідження.