ФОРМУВАННЯ БЕЗПЕЧНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА КРІЗЬ ЛІНГВІСТИЧНУ ПРИЗМУ: ДОСВІД МОДУЛЯ ЖАНА МОНЕ

Анотація

У статті розглянуто лінгвістичний вимір поняття «безпека» як ключового елемента концепції безпечного освітнього простору в європейському контексті. Аналіз здійснено на основі міждисциплінарного підходу в межах реалізації міжнародного проєкту «Erasmus+ Модуль Жан Моне» на базі Сумського національного аграрного університету. Основна увага приділена актуалізації поняття «безпека» в освітньому дискурсі, зокрема його когнітивним та семантичним особливостям у контексті педагогічної взаємодії, міжкультурної комунікації та забезпечення інклюзивного середовища для всіх учасників освітнього процесу. Окреслено взаємозв’язок між мовною репрезентацією безпеки та ціннісно-смисловими орієнтирами сучасної освіти. Метою дослідження є з’ясування змістового наповнення лінгвістичної категорії «безпека» та її реалізації в дискурсивних практиках вищої освіти, зокрема в умовах трансформації європейського гуманітарного простору. Результати дослідження засвідчують, що поняття «безпека» нині виходить за межі суто фізичного захисту й охоплює психологічний комфорт, мовну толерантність, культурну адаптивність, етичну взаємоповагу та ціннісну орієнтацію. У статті також представлено результати апробації авторських акредитованих курсів та спецкурсів, спрямованих на формування безпечного освітнього середовища для іноземних студентів. Окрему увагу приділено формуванню компетентностей міжкультурної чутливості та емоційного інтелекту в контексті педагогічного супроводу. Наукова новизна дослідження полягає у висвітленні унікального досвіду впровадження практичних інструментів формування безпечного освітнього середовища через розроблення та апробацію двох авторських спецкурсів у межах міжнародного проєкту «Erasmus+ Модуль Жан Моне» на базі Сумського національного аграрного університету. Вперше представлено модель застосування лінгвістичних і міжкультурних механізмів забезпечення інклюзивності та психологічного комфорту іноземних студентів у реальному освітньому середовищі українського ЗВО. Запропонований підхід орієнтований на підвищення міжкультурної компетентності викладачів і студентів, а також інтеграцію гуманітарних європейських практик у національну систему освіти. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розширенням аналітичної бази та інтеграцією напрацювань у міжкультурну комунікативну практику вищої освіти України, що сприятиме її європейській інтеграції та зміцненню гуманітарного виміру.