ПОТРЕБИ МАРГІНАЛЬНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ ПРИФРОНТОВИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ У ГУМАНІТАРНІЙ ДОПОМОЗІ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ ВИМІР

Анотація

Статтю присвячено комплексному соціологічному аналізу потреб у гуманітарній допомозі та доступності соціальних послуг для маргінальних груп населення, що проживають на прифронтових територіях України. Основна проблема дослідження полягає у значній невідповідності між стандартизованими пакетами гуманітарної допомоги, що надаються державними та неурядовими організаціями, та реальними, специфічними потребами вразливих спільнот, які загострюються в умовах війни. Відсутність деталізованих емпіричних даних про ієрархію цих потреб та бар’єри у доступі до допомоги створює перешкоди для ефективного планування та розподілу ресурсів. Об’єктом дослідження виступають представники маргінальних груп (люди, що живуть з ВІЛ, хворіють на туберкульоз, споживачі ін’єкційних наркотиків, представники ЛГБТІК+ спільноти та секс-працівники) у п’яти містах: Запоріжжі, Краматорську, Сумах, Харкові, Херсону. Метою роботи є виявлення структури та пріоритетності потреб зазначених груп, ідентифікація ключових бар’єрів доступу до допомоги та аналіз регіональних відмінностей у гуманітарній ситуації. Дослідження базується на даних, отриманих методом кількісного (N=350) та якісного (N=10) опитування. Результати дослідження демонструють, що абсолютним пріоритетом для більшості опитаних є базові потреби для виживання: фінансова підтримка (95,7%), їжа (84,0%), ліки (79,9%) та засоби гігієни (73,9%). Виявлено значущі вікові відмінності: для старших груп (55+ років) пріоритетнішими є потреби, пов’язані зі здоров’ям (ліки, медична допомога) та безпекою, тоді як для молодших (25–34 роки) – психологічна допомога та забезпечення житлом. Аналіз показав суттєві регіональні диспропорції: найгірша ситуація з доступом до допомоги спостерігається у Сумах, тоді як найкраща – у Краматорську та Херсоні. Основними бар’єрами на шляху отримання допомоги респонденти назвали відсутність інформації (64,8%), відсутність необхідних видів допомоги (44,8%), надмірну бюрократію (36,7%) та дискримінацію (33,7%). При цьому гуманітарна допомога, яку отримували опитані, переважно складалася з продуктів харчування (46,9%), тоді як найбільш затребувана фінансова допомога була значно менш поширеною. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше здійснено комплексний соціологічний вимір та порівняльний аналіз ієрархії потреб різних маргінальних груп у прифронтовій зоні, на відміну від попередніх досліджень, що фокусувалися на загальному населенні. Емпірично обґрунтовано регіональну специфіку гуманітарних запитів та системно ідентифіковано бар’єри з позиції самих отримувачів допомоги. Результати дослідження можуть слугувати основою для розробки більш адресних та ефективних гуманітарних програм.