ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ КУПРУМ(ІІ) ФЛУОРИДУ НА ГОРЮЧІСТЬ МЕТАЛКООРДИНОВАНИХ ЕПОКСІАМІННИХ КОМПОЗИЦІЙ

Анотація

Вступ. Одним із найважливіших показників, за якими оцінюють пожежовибухонебезпечність полімерних матеріалів в умовах транспортування, зберігання чи експлуатації, є горючість. Оскільки більшість синтетичних полімерів мають органічну будову, то створити абсолютно негорючий полімерний матеріал практично неможливо. Проте пожежі, зазвичай, виникають внаслідок дії джерел запалювання низької потужності. Тому надзвичайно важливим є зниження горючості полімерних матеріалів, що відображатиметься в утрудненні їх займання та поширення полум’я. Високою ефективністю щодо зниження горючості епоксіамінних композицій володіє низка антипіренів-затвердників, отриманих на основі неорганічних солей перехідних металів з амінними затвердниками епоксидних смол. Тому проведення системних досліджень впливу таких антипіренів на пожежну небезпеку матеріалів на основі епоксидних смол є надзвичайно актуальним та дасть змогу розширити асортимент доступних реакційноздатних антипіренів та розробити технологію отримання важкогорючих епоксиполімерних матеріалів. 
Мета. Експериментально дослідити закономірності впливу реакційноздатного антипірену купрум(ІІ) флуориду на горючість металкоординованих епоксіамінних композицій.
Методи. Горючість епоксіамінних композицій оцінювали за максимальним приростом температури, втратою маси зразка та часом досягнення максимальної температури газоподібних продуктів горіння, які визначали згідно з ДСТУ 8829:2019 (п. 7.3).
Результати. Введення в епоксіамінну композицію антипірену купрум(ІІ) флуориду призводить до помітної зміни показників групи горючості, а саме до зменшення максимального приросту температури, втрати маси та збільшення часу досягнення максимальної температури. Найбільш стійкою до горіння виявилася композиція з вмістом запропонованого антипірену 10 мас.ч. на 100 мас.ч. зв’язуючого ЕД/рера-CuF2(10). За показниками групи горючості вона відноситься до горючих важкозаймистих матеріалів. Порівняно з немодифікованою композицією ЕД/pepa максимальний приріст температури в процесі горіння модифікованої епоксіамінної композиції ЕД/pepa-CuF2(10) зменшується на 63ºС, втрата маси – на 12,4 %, а час досягнення максимальної температури газоподібних продуктів горіння, навпаки, зростає на 92 с.
Висновки. Результати проведених досліджень свідчать про високу ефективність застосування нового реакційноздатного антипірену купрум(ІІ) флуориду з метою зниження горючості епоксіамінних композицій. Це, насамперед, зумовлено утворенням міцних координаційних зв’язків між негорючою неорганічною сіллю та горючим органічним затвердником епоксидних смол. На руйнування цих зв’язків необхідно затратити додаткову енергію, що призводить до зниження інтенсивності виділення летких горючих продуктів розкладання.