ЧИ МАЄ ПРАВО ПСИХОЛОГ ДАВАТИ ПОРАДИ КЛІЄНТАМ У ПРОЦЕСІ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ ТА ПСИХОТЕРАПІЇ?

Анотація

Стаття присвячена проблемі допустимості надання психологом порад клієнтам у процесі психологічного консультування та психотерапії. На підставі огляду вказівок і пояснень, що містяться в навчальних посібниках із психологічного консультування, виявлено та сформульовано таку суперечливість: «Під час психологічного консультування психологу заборонено давати поради, психолог повинен відмовитися від надання порад клієнтам, але, за необхідності, психолог має давати клієнтам поради». Метою статті є розв’язання зазначеної суперечливості та визначення допустимості надання порад клієнтам у процесі психологічного консультування та психотерапії. Для досягнення цієї мети здійснено семантико-етимологічний, етичний і практичний аналіз зазначеної проблеми. З’ясовано, що слово «порада» в українській мові є неоднозначним, воно має кілька значень, як-от: 1) пропозиція, вказівка, як діяти за яких-небудь обставин, допомога добрим словом у скруті; рада; повчання, напучення; сприяння, допомога в якій-небудь справі; 2) спільне обговорення яких-небудь питань, обмірковування чого-небудь із кимось; рада; 3) те, що заспокоює, сповнює радістю; втіха, відрада. Отже, у контексті надання психологічної допомоги принцип «заборона давати клієнтам поради» (або «відмова від надання клієнтам порад») є теж неоднозначним. Психолог може давати своїм клієнтам поради (пропозиції, вказівки, як діяти за яких-небудь обставин), якщо: 1) розуміє, що клієнт зможе успішно і в повному обсязі виконати надані йому поради; 2) точно знає, які саме наслідки клієнт отримає від їх виконання; 3) упевнений, що ці наслідки будуть корисними для клієнта та водночас не зашкодять іншим; 4) готовий взяти на себе відповідальність (моральну, юридичну та будь-яку іншу) за наслідки виконання клієнтом цих вказівок. Психолог не повинен давати клієнту поради (пропозиції, вказівки, як діяти за яких-небудь обставин), якщо: 1) дізнається, що клієнт має такі особистісні особливості та/або життєві обставини, які можуть утруднювати чітке й повне виконання вказівок; 2) не може чітко передбачити всі наслідки, до яких призведе виконання клієнтом вказівок; 3) не має досить упевненості в тому, що ці наслідки будуть корисними для клієнта й не зашкодять іншим; 4) не може взяти на себе відповідальність (моральну, юридичну та будь-яку іншу) за наслідки виконання клієнтом наданих пропозицій і вказівок. Синонімом слова «порада» у сучасній українській мові є слово «рекомендація», яке за своїм сутнісним значенням означає «доручення». Отже, слово «рекомендація» є навіть більш наказовим, ніж слово «порада». Зважаючи на це, психологи-консультанти та психотерапевти можуть сміливо використовувати слово «порада», не заміняти його словом «рекомендація». Оскільки слово «рекомендація» за своїм сутнісним значенням є повним синонімом слова «доручення», то у професійному контексті його варто застосовувати тоді, коли психологи покладають на клієнтів виконання визначених дій і завдань.