АДАПТИВНЕ ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ В ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Ключові слова: педагогічне спілкування, комунікативна компетентність, адаптивне спілкування, індивідуалізація, зворотний зв'язок, ефективне освітнє середовище, модель педагогічної взаємодії

Анотація

Статтю присвячено проблемі підвищення ефективності освітнього процесу в контексті організування та реалізації адаптивного педагогічного спілкування у закладі вищої освіти. Зазначено, що педагог сучасного вишу не може досягти реального ефективного результату педагогічного процесу без здатності адаптувати власну комунікативну поведінку до конкретної педагогічної ситуації, особливостей здобувачів освіти та специфіки академічної групи. Мета статті полягає в обґрунтуванні дидактичної сутності адаптивного педагогічного спілкування в контексті комунікативної компетентності викладача закладу вищої освіти як динамічного процесу професійної взаємодії, а також у визначенні його основних характеристик і структурних компонентів. Для досягнення мети дослідження застосовувалися методи аналізу, узагальнення та систематизації наукової літератури з метою визначення структури адаптивного спілкування та умов його організування. Установлено, що важливими педагогічними умовами ефективної комунікації є індивідуалізація та студентоцентрованість освіти, урахування особливостей цифровізації та змішаних форм освітнього процесу, підтримка суб'єктності, мотивації та активності здобувачів освіти, а також реагування на сучасні соціокультурні та безпекові виклики. Обґрунтовано необхідність переходу від традиційної універсальної моделі педагогічного спілкування до адаптивної моделі, яка враховує своєчасне коригування змісту, форм, стилю, засобів і технік спілкування відповідно до індивідуальних особливостей здобувачів освіти, характеру навчальної ситуації, отриманого зворотного зв’язку та змін освітнього середовища. Схарактеризовано сутність поняття «адаптивне педагогічне спілкування», визначено його структурні компоненти, обґрунтовано принципи і засоби реалізації комунікативної адаптації викладача. Наукова новизна дослідження полягає в авторському трактуванні адаптивного педагогічного спілкування як цілеспрямованого, гнучкого та динамічного процесу професійної взаємодії суб’єктів освітнього процесу, що передбачає здатність викладача своєчасно змінювати комунікативну поведінку відповідно до актуальних освітніх потреб і ситуацій. Узагальнення авторського підходу подано в обґрунтуванні моделі адаптивного педагогічного спілкування, в основі якої лежить взаємозв’язок комунікативної компетентності викладача та його здатності до комунікативної адаптації. Визначено, що активне слухання, емпатія, варіативність, зворотний зв’язок і підтримка забезпечують якісну педагогічну взаємодію, сприяють підвищенню залученості, мотивації, автономії та психологічного комфорту здобувачів освіти, що, своєю чергою, підвищує ефективність освітнього процесу. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання визначених принципів і прийомів адаптивного педагогічного спілкування викладачами закладів вищої освіти для вдосконалення організації освітнього процесу та підвищення його результативності.

Посилання

1. Григораш В., Хлєбнікова Т. Розвиток комунікативної компетентності керівників закладів освіти як умова адаптивного управління формальними і неформальними комунікаціями в організації. Адаптивне управління: теорія і практика. Серія «Педагогіка». 2021. Вип. 11 (21). DOI: https://doi.org/10.33296/2707-0255-11(21)-01
2. Козубовська І., Товт-Коршинська М. Готовність магістрів медицини до професійного педагогічного спілкування як важлива умова їхньої успішної педагогічної діяльності у вищій школі. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Педагогіка. Соціальна робота». 2022. № 2(51). С. 62–65. DOI: https://doi.org/10.24144/2524-0609.2022.51.62-65
3. Коркішко О., Топольник Я., Троценко О. Характеристика понятійного поля дослідження проблеми розвитку комунікативної компетентності майбутнього викладача засобами дистанційних технологій в освітньому просторі закладу вищої освіти. Гуманізація навчально-виховного процесу. 2024. № 1 (105). С. 7–15. DOI: https://doi.org/10.31865/2077-1827.1(105)2024.306874
4. Кучерова О. О., Нестеренко Л. О. Способи вдосконалення комунікативної компетентності викладача ЗВО. Pedagogy, psychology and teaching methods: international experience : conference. proceedings, July 16–17, 2021. Riga : Baltija Publishing, 2021. С. 196–200. DOI: https://doi.org/10.30525/978-9934-26-114-5-50
5. Лущик Ю., Пікулицька Л., Циганок Г. Комунікативна компетентність викладача ЗВО як складник професійної компетентності. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2020. № 5–6 (99–100). С. 71–85. DOI: https://doi.org/10.24139/2312-5993/2020.05-06/071-085
6. Марушкевич А., Поляк О., Жиленко М. Комунікативна компетентність майбутнього викладача ЗВО: сутність, розвиток. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Педагогіка». 2021. № 2 (14). С. 30–33. DOI: https://doi.org/10.17721/2415-3699.2021.14.07
7. Нестеренко Л. О. Основні принципи розвитку комунікативної компетентності викладача ЗВО. Гуманітарний корпус: збірник наукових статей з актуальних проблем філософії, культурології, історії, психології та педагогіки. 2021. Вип. 41. Т. 2. С. 10–12.
8. Павлова В. В. Структурний аналіз комунікативної компетентності майбутнього викладача закладу вищої освіти. Вісник Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука. Серія «Педагогіка та психологія». 2025. № 4. С. 225–231. DOI: https://doi.org/10.32782/3041-2021/2025-4-30
9. Семикіна М. В., Бугаєва М. В. Стратегічне ділове спілкування: інструмент для формування стабільних соціально-трудових відносин та розвитку людського потенціалу. Вісник економічної науки України. 2025. № 1 (48). С. 125–133. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2025.1(48).125-133
10. Essa S. G., Çelik T., Human-Hendricks N. E. Personalized Adaptive Learning Technologies Based on Machine Learning Techniques to Identify Learning Styles: A Systematic Literature Review. IEEE Access. 2023. Vol. 11. P. 48392–48409. DOI: https://doi.org/10.1109/ACCESS.2023.3276439
11. Lei W., Lei Z. A systematic review of feedback literacy in higher education: concepts, measurement, and interventions. Assessment & Evaluation in Higher Education. 2026. DOI: https://doi.org/10.1080/02602938.2026.2656285
12. Ma Q. The Role of Teacher Autonomy Support on Students' Academic Engagement and Resilience. Frontiers in Psychology. 2021. Vol. 12. Article 778581. DOI: https://doi.org/10.3389/fpsyg.2021.778581
13. Morris R., Perry T., Wardle L. Formative assessment and feedback for learning in higher education: A systematic review. Review of Education. 2021. Vol. 9, No. 3. Article e3292. DOI: https://doi.org/10.1002/rev3.3292
14. Paterson C., Paterson N., Jackson W., Work F. What are students' needs and preferences for academic feedback in higher education? A systematic review. Nurse Education Today. 2020. Vol. 85. Article 104236. DOI: https://doi.org/10.1016/j.nedt.2019.104236
15. Prananto K., Cahyadi S., Lubis F. Y., Hinduan Z. R. Perceived teacher support and student engagement among higher education students – a systematic literature review. BMC Psychology. 2025. Vol. 13. Article 112. DOI: https://doi.org/10.1186/s40359-025-02412-w
16. Yang D. Y., Chen P., Wang H., Wang K., Huang R. Teachers' autonomy support and student engagement: A systematic literature review of longitudinal studies. Frontiers in Psychology. 2022. Vol. 13. Article 925955. DOI: https://doi.org/10.3389/fpsyg.2022.925955
17. Zeinstra L., Kupers E., Loopers J., de Boer A. Real-time teacher-student interactions: The dynamic interplay between need supportive teaching and student engagement over the course of one school year. Teaching and Teacher Education. 2023. Vol. 121. Article 103906. DOI: https://doi.org/10.1016/j.tate.2022.103906
18. Zhong L. A systematic review of personalized learning in higher education: learning content structure, learning materials sequence, and learning readiness support. Interactive Learning Environments. 2023. Vol. 31, No. 10. P. 7053–7073. DOI: https://doi.org/10.1080/10494820.2022.2061006
Опубліковано
2026-10-26