ДОСЛІДЖЕННЯ ХАРАКТЕРИСТИК ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ПЕРСОНАЛУ УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ СЕРЕДНЬОГО РІВНЯ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ВІДПОВІДНО ДО ДІАГНОСТОВАНИХ РІВНІВ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ

Анотація

У статті представлено емпіричне дослідження характеристик психічного здоров’я персоналу пенітенціарних інституцій середнього рівня безпеки з особливим акцентом на їхній організаційній структурі за різними рівнями резилієнтності. Психічне здоров’я персоналу пенітенціарних установ в умовах тривалого професійного стресу визначається взаємодією між психологічною вразливістю та ресурсами, пов’язаними з адаптивним професійним функціонуванням. Метою дослідження є емпіричне вивчення характеристик психічного здоров’я персоналу виправних закладів середнього рівня безпеки відповідно до діагностованого рівня їхньої резилієнтності та виявлення закономірностей у структурній організації цих психологічних характеристик. Було застосовано кількісний крос-секційний дизайн дослідження. Загальна вибірка складалася з 8 443 співробітників Державної кримінально-виконавчої служби України; у цьому дослідженні аналізувалася підвибірка співробітників виправних закладів середнього рівня безпеки (N = 4 171). Психодіагностичний комплекс складався зі Шкали резилієнтності Коннора – Девідсона (CD-RISC-10), Шкали організаційного стресу Р. Макліна, Шкали багатовимірного локусу контролю здоров’я, Шкали психічного здоров’я скороченої форми (MHC-SF) та Шкали позитивного психічного здоров’я. Статистичний аналіз було проведено за допомогою програми IBM SPSS Statistics, версія 24.0. Для виявлення латентної структури психологічних характеристик психічного здоров’я співробітників окремо в групах із низьким, середнім та високим рівнями резилієнтності було застосовано факторний аналіз. Основні результати виявили систематичні відмінності у структурній організації психологічних характеристик психічного здоров’я залежно від рівня резилієнтності. У групі з низьким рівнем резилієнтності факторна структура характеризувалася професійною залученістю у поєднанні з психологічними захисними механізмами, емоційною напругою, фрустрацією, зовнішнім локусом контролю над здоров’ям та переважно реактивними стратегіями подолання труднощів. За середнього рівня резилієнтності емоційна лабільність та психологічні захисні механізми залишалися значущими, тоді як зростала присутність адаптивності, позитивного психічного здоров’я, відкритості, саморефлексії та автономії. За високого рівня резилієнтності більшого структурного значення набули інтерналізація у сфері досягнень, щира залученість до професійної діяльності, внутрішній локус контролю над здоров’ям, соціальна взаємодія та широта інтересів, тоді як компоненти, пов’язані з психологічною уразливістю, зберігалися у факторній структурі. Наукова новизна полягає в емпіричній ідентифікації специфічних конфігурацій факторів психологічних характеристик психічного здоров’я співробітників, пов’язаних із низьким, середнім та високим рівнями резилієнтності. Установлено, що резилієнтність пов’язана не лише з відмінностями в індивідуальних психологічних характеристиках, а й із систематичними відмінностями в їхній структурній організації та взаємозв’язках. Вищий рівень резилієнтності пов’язаний із більш внутрішньо регульованою та різноманітною за ресурсами конфігурацією психологічних характеристик, а не з відсутністю проявів психологічної вразливості. Практичне значення отриманих результатів полягає у створенні емпіричної основи для диференційованої психологічної оцінки та визначення пріоритетних напрямків психологічної підтримки відповідно до рівнів резилієнтності співробітників пенітенціарних інституцій. Отримані результати можуть бути використані під час розроблення програм із підтримки психічного здоров’я, розвитку резистентності та профілактики професійної дезадаптації й вигорання серед співробітників Державної кримінально-виконавчої служби України. Резилієнтність пов’язана не лише з індивідуальними хараткристиками психічного здоров’я, а й із системними відмінностями в їхній структурній організації, що відображають різноманітні конфігурації психологічних ресурсів та компонентів вразливості, які мають велике значення для адаптації та професійного функціонування в умовах тривалого професійного стресу.