ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЛІДЕРА В УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ

Анотація

У статті досліджуються особливості емоційного інтелекту (ЕQ) лідера у контексті управлінської діяльності Національної гвардії України. Актуальність дослідження зумовлена зростаючою роллю емоційно-регуляторних компетентностей офіцера в умовах збройного конфлікту та потребою у науковому обґрунтуванні психологічних чинників ефективного військового лідерства. Теоретичний аналіз охоплює провідні концепції ЕQ: модель здібностей Дж. Майєра та П. Саловея, змішану модель Д. Гоулмана і модель Р. Бар-Она. Встановлено, що попри відмінності у підходах, усі моделі акцентують ключову роль ЕQ у забезпеченні ефективної міжособистісної взаємодії, прийнятті рішень та управлінні стресом. Емпіричне дослідження проведено на вибірці з 86 військовослужбовців НГУ (81,4 % чоловіків, 18,6 % жінок; вік 21–56 років), які виконують або нещодавно виконували управлінські функції. Для збору даних розроблено авторську анкету з 28 пунктів, що містить 5 компонентних шкал ЕQ та шкалу усвідомлення його ролі. Загальний рівень ЕQ у вибірці відповідає рівню «вище середнього» (M = 77,02; SD = 10,68; 81,1 % від максимуму). Виявлено статистично значущий вплив бойового досвіду на рівень ЕQ: учасники бойових дій демонструють достовірно вищі показники порівняно з групою без бойового досвіду (Δ = +7,40 балів). Гендерний аналіз засвідчив практичну рівність загальних показників ЕQ між чоловіками та жінками за наявності структурних відмінностей у компонентному профілі. Аналіз за посадовими категоріями показав зростання ЕQ від молодшого офіцерського до вищого командного складу. Наукова новизна роботи полягає у застосуванні контекстно-валідного авторського інструментарію та виявленні специфічних закономірностей розвитку ЕQ у військовій управлінській практиці. Результати можуть бути використані для розроблення програм розвитку ЕQ офіцерів сил безпеки і оборони.