CПОСОБИ ПОЛІПШЕННЯ УМОВ ПРАЦІ НА ПРИКЛАДІ ВІТЧИЗНЯНИХ ЗАКЛАДІВ ГОТЕЛЬНОЇ ІНДУСТРІЇ

Анотація

Постановка проблеми. Питання умов праці залишається одним з ключових факторів, що впливають на соціально-економічну стабільність підприємств, установ, організацій України, їхню конкурентоспроможність та ефективність. Незважаючи на розвиток технологій, диджиталізацію виробничих і адміністративних процесів, у багатьох організаціях і досі спостерігається недооцінка значущості трудового середовища як інтегрального елементу успішної діяльності. Несприятливі умови праці – фізичні, хімічні, психофізіологічні, соціально-економічні – стають причиною зниження продуктивності, зростання захворюваності персоналу, демотивації та високої плинності кадрів. Це, у свою чергу, призводить до втрати людського капіталу, порушення цілісності організаційних процесів та гальмування інноваційного розвитку. Особливо гостро проблема проявляється в адміністративному сегменті, де висока інтенсивність розумової праці поєднується з обмеженими можливостями для фізичного відновлення, що потребує цільового аналізу та практичних рішень. 
Мета. Метою дослідження є визначення основних напрямів покращення умов праці на вітчизняних підприємствах, установах, організаціях, оцінка соціально-економічної ефективності вжиття таких заходів, а також формулювання обґрунтованих і прикладних рекомендацій на прикладі професії в адміністративній, а саме готельній сфері. Завданням є також дослідити вплив окремих факторів виробничого середовища на мотивацію працівників, їхню продуктивність та загальну результативність організації. 
Методи дослідження. У роботі використано комплексний методологічний підхід, що включає економіко-статистичний аналіз для кількісного оцінювання трудових умов, порівняльний аналіз для виявлення найефективніших практик покращення умов праці, а також функціональний і системний підходи для моделювання взаємозв’язків між фізичними, організаційними й соціальними факторами середовища. Системний підхід дав змогу цілісно оцінити вплив умов праці на функціонування підприємства, тоді як функціональний акцентувався на оптимізації трудових ролей і навантаження. 
Основні результати дослідження. Результати показали, що несприятливі умови праці мають прямий негативний вплив на ефективність персоналу, викликаючи підвищену втому, зниження когнітивної активності, демотивацію та конфліктність у колективі. З іншого боку, системне вдосконалення умов праці – через оптимізацію графіків роботи, впровадження зон відпочинку, організацію якісного харчування, чіткий розподіл обов’язків та інвестування в програми підтримки персоналу – сприяє зниженню професійних ризиків, підвищенню продуктивності праці, посиленню залученості працівників та їх професійному розвитку. Доведено, що покращення умов праці прямо корелює з ростом ключових соціально-економічних показників підприємства: знижується рівень захворюваності, скорочується плинність кадрів, зростає якість виконання завдань та загальна ефективність бізнес-процесів. 
Висновки. Удосконалення умов праці є необхідною умовою забезпечення сталого розвитку підприємств, установ, організацій, збереження й активізації людського капіталу. Результати дослідження підтверджують доцільність впровадження комплексного підходу до організації трудового процесу, із врахуванням фізичних, соціальних і організаційних чинників. Автори запропонували практичні заходи, які можуть бути реалізовані на підприємствах будь-якої форми власності: впровадження сучасних систем оцінювання умов праці, адаптація графіків до фізіологічних потреб працівників, створення ергономічного робочого середовища, організація корпоративних програм підтримки психоемоційного стану персоналу. Особлива увага має бути приділена впровадженню європейських стандартів праці, що дозволяє підприємствам не лише підвищити ефективність, а й сформувати позитивний імідж на ринку праці в умовах цифрової трансформації.