ДИСТАНЦІЙНИЙ МОНІТОРИНГ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛАНДШАФТІВ ОСКІЛЬСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА ВНАСЛІДОК ВОЄННИХ ДІЙ: ПРОСТОРОВО-ЧАСОВИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Повномасштабна військова агресія проти України спричинила масштбні руйнування гідротехнічної інфраструктури, що призвело до виникнення нових екологічних ризиків на прифронтових територіях. Руйнування греблі Оскільського водосховища у квітні 2022 року оголило близько 9 тисяч гектарів дна, створивши умови для неконтрольованих сукцесійних процесів. В умовах високої мінної небезпеки та неможливості проведення наземних польових досліджень критично важливим стає використання дистанційних методів для оцінки екологічної безпеки та перспектив відновлення постраждалих екосистем. У зв’язку з цим, у роботі здійснено комплексний просторово-часовий аналіз динаміки самовідновлення (ренатуралізації) екосистеми Оскільського водосховища за період 2020-2025 років з метою обґрунтування стратегії «зеленого відновлення» водно-болотних угідь (ветландів) як альтернативи техногенній відбудові. 
Методологічну основу дослідження склала обробка часових рядів мультиспектральних супутникових знімків Sentinel-2 MSI Level-2A за літні періоди (червень-серпень). Використання хмарної платформи Google Earth Engine (GEE) у середовищі QGIS дозволило застосувати комбінацію спектральних індексів: MNDWI (ідентифікація водного дзеркала), SAVI (аналіз ґрунтової вегетації та біомаси), NDMI (оцінка вологості) та NDRE (моніторинг якості води). Статистичний аналіз площ виконано за допомогою зонування та класифікації растрових даних, що дозволило верифікувати процеси без фізичного доступу до зони бойових дій. 
За результатами моніторингу підтверджено катастрофічну трансформацію об’єкта: від стабільного водного дзеркала площею 9685 га (99,6% покриття) у довоєнний період (2020-2021 рр.) до критичного осушення у 2024 році, коли площа води скоротилася до 1629,65 га (28,5%). Встановлено, що процес деградації глибоководних екосистем змінився фазою активної ренатуралізації. У 2025 році зафіксовано інтенсивну регенерацію: індекс SAVI показав консолідацію стійких рослинних угруповань (верба, очерет) на площі 4854,41 га, що становить 66,4% від досліджуваної території. Виявлено феномен гідрологічної конвергенції, за якого високі показники вологості (NDMI ~78,9%) утримуються не завдяки відкритій воді, а завдяки транспіраційній здатності новоствореної біомаси. Просторова диференціація показала, що північна частина водосховища трансформувалася у піщано-мулові арени, тоді як центральна та південна частини (район с. Піски-Радьківські) сформували складну мозаїку мілководних лагун із високим біорізноманіттям, що підтверджується зростанням стандартного відхилення індексу NDRE (109,3 у 2025 р.). Це свідчить про формування екосистеми типу «Великий Луг» із високим потенціалом до самоочищення та кліматичної регуляції. 
Доведено, що на місці зруйнованого водосховища сформувався стійкий природний водно-болотний комплекс, який виконує функції фітофільтрації та терморегуляції ефективніше за техногенну водойму. Результати дослідження дають підстави рекомендувати перегляд планів щодо відбудови греблі у попередніх параметрах на користь надання новоствореним ветландам природоохоронного статусу та їх інтеграції у стратегію екологічної безпеки регіону. Запропонований методологічний підхід є універсальним інструментом для моніторингу деградованих гідроекосистем у зонах збройних конфліктів.