ВИЗНАЧЕННЯ ТЕХНОГЕННИХ РИЗИКІВ В ПЕРЕХІДНИХ СТАНАХ ПРИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ СИСТЕМ ВОДООЧИЩЕННЯ В ТЕПЛОЕНЕРГЕТИЦІ

Анотація

Вступ. В даний час найбільш важливими питаннями в народному господарстві є питання безперервної, надійної та безпечної роботи систем оборотного водопостачання, а саме енергоблоків теплових електричних станцій і теплоцентралей промислових підприємств. Безвідмовна та надійна робота систем водопостачання забезпечує нормальну роботу соціально-побутових та промислових підприємств, а також безпечну роботу протипожежних систем, яка може порушуватися при припиненні подачі якісного продукту споживачеві. В Україні та за кордоном цій проблематиці присвячено багато наукових праць, які присвячені оцінці, розрахункам і управлінню техногенними ризиками. Питання розрахунку і управління ризиками в системах водоочищення в теплоенергетиці і вплив цих ризиків на екологічну безпеку довкілля практично не висвітлені, попри те, що вони мають
велике народногосподарське значення. Відсутній загальний методологічний підхід, що враховує різноманітність систем водоочищення і їхніх конструктивних рішень, немає чіткого ранжирування об'єктів, на захист яких спрямований аналіз ризику, і немає аналізу впливів, що діють на них.
Мета та методи. Мета роботи – визначити ризики, що пов’язані з закономірностями ймовірностей відмов блоків, з закономірностями переходу системи із стану в стан і ризики, які пов’язані зі змінами закономірностей при заміні блоків системи водоочищення або її елементів. Для дослідження імовірності виникнення ризиків у результаті відмов за весь період експлуатації системи водоочищення в теплоенергетиці побудована структурно-функціональна блок-схема системи водоочищення. Для одержання числових даних щодо ймовірності відмов у будь-який заданий момент часу кривa ймовірності відмовлень була апроксимована кривими закону нормального розподілу (кривими Гауса).
Результати та обговорення. В результаті досліджень встановлено, що мінімальний ризик пропорційний мінімальній ймовірності відмов. Тоді буде справедливе твердження, що з метою мінімізації ризику необхідно мінімізувати функцію ймовірності відмовлень, на тій частині кривої відмов, що відповідає робочому стану блока чи елемента, тобто на ділянці припрацювання чи на ділянці нормальної роботи. Для розрахунку мінімальної ймовірності ризику необхідно визначити мінімум цієї функції. Оскільки відмова є функцією багатьох перемінних, то Рвід = f (x, y, z) 0. Також встановлено, що для більшості систем водоочищення у довільний момент часу експлуатації можна визначити ризики, які пов’язані з закономірностями ймовірностей відмов блоків, з закономірностями переходу системи із стану в стан і ризики, які пов’язані зі змінами вищезгаданих закономірностей при
заміні блоків системи водоочищення або її елементів.
Висновки. В результаті проведених досліджень отримано, що при досить тривалій роботі системи водоочищення в неї встановлюється ймовірнісний постійний режим переходу зі стану в стан за схемою «робочий стан усіх блоків – відмова одного чи декількох блоків – ремонт – робочий стан усіх блоків». Імовірності послідовності і тривалості цих подій піддаються визначенню, що дає можливість з однієї сторони оцінювати ризики, що виникають при експлуатації і визначати стратегію управління для мінімізації цих ризиків. Імовірність інтенсивності потоку відмовлень і можливі зміни цієї ймовірності при експлуатації системи водоочищення залежать від тимчасового інтервалу на кривій відмовлень, на якому розглядається робота цієї системи. Визначення цієї ймовірності дає можливість прогнозувати ризики на всьому періоді експлуатації системи і вживати заходів для їхньої мінімізації.