РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЕТИЧНИХ ВЧЕНЬ У ВІТЧИЗНЯНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ XVII –XVIII СТ.

Анотація

На прикладі освітньої практики Києво-Могилянської академії в статті проаналізовано вчення та уявлення про людину, які викладалися у курсах етики; серед етичних поглядів вітчизняних мислителів виокремлені вчення, що розвивались на раціональних засадах, а саме: про свободу волі, про вище благо, мету життя і щастя; підкреслено, що у зазначений період відбувається переоцінка моральних цінностей: реальне земне життя людини набуває більшого значення у порівнянні з трансцедентним. Викладені вчення були відповіддю на суспільні запити епохи, що висувала нові вимоги щодо формування активної, дієвої, цілеспрямованої особистості, громадянина буржуазного суспільства, що зароджувалося.