ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЕРЕХРЕСТЬ З ВИСОКОІНТЕНСИВНИМИ ТРАНСПОРТНИМИ ТА ПІШОХІДНИМИ ПОТОКАМИ

Анотація

Постановка проблеми. Проблемними ділянками вулично-дорожньої мережі є перехрестя з високою інтенсивністю руху конфліктуючих пішохідних та транспортних потоків, зокрема тих, що роблять поворот. На таких перехрестях, навіть із світлофорним регулювання, спостерігаються значні транспортні затримки. Суть проблеми полягає у такому: у разі здійснення транспортними засобами повороту ліворуч чи праворуч на перехресті при проїзді на сигнал світлофора, що дозволяє рух, повинні дати дорогу пішоходам, що здійснюють перехід через проїжджу частину по пішохідному переході, яким також одночасно надано пріоритет у русі. У разі високої інтенсивності пішохідного руху завершити поворот таким транспортним засобам неможливо, вони залишаються на перехресті, тому за такими транспортними засобами виникають суттєві затримки руху.
Мета. Тому метою роботи є дослідження взаємодії транспортних та пішохідних потоків з високою інтен-сивністю на регульованих перехрестях для покращення пропускної здатності таких перехресть.
Методи. Для дослідження параметрів транспортних потоків, зокрема, довжини заторів, використано модель транспортного потоку, що включає психофізіологічну модель слідування за транспортним засобом, який пересувається попереду, для повздовжнього руху транспортних засобів та модель, яка базується на правилах дорожнього руху, для бокового руху. Для моделювання пішохідних потоків також застосована модель Відемана, яка передбачає не вільний рух пішоходів, а цілеспрямований, за аналогією з транспортними потоками. Для отримання емпіричних нелінійних залежностей довжини заторів від інтенсивностей конфліктуючих пішохідних та транспортних потоків використано метод найменших квадратів.
Результати. У роботі застосовано відомі методи вирішення прикладних завдань у сфері дорожнього руху для окремих унікальних випадків, а саме перехресть із високоінтенсивними транспортними і пішохідними потоками. Дослідження параметрів дорожнього та пішохідного руху на перехресті показали, що довжина заторів суттєво залежить від інтенсивності руху транспортного потоку, проте із зростанням інтенсивності руху пішохідного потоку до більше 1000 осіб /год довжина заторів змінюється несуттєво. У випадку наявності на під’їздах до пе-рехрестя нерейкових транспортних засобів довжина заторів зростає в середньому на 1,14 % та суттєво залежить від інтенсивностей руху транспортного та пішохідного потоків.
Запропоновано на таких ділянках вулично-дорожньої мережі введення трифазного світлофорного регулювання, коли одна із фаз дозволяє рух лише пішоходам. Результати моделювання показали, що довжина заторів у випадку, якщо на підходах до перехрестя немає рейкових транспортних засобів, зменшується в середньому на 45,3 % і мало залежить від інтенсивності пішохідних потоків. У випадку, якщо на підходах до перехрестя є рейкові транспортні засоби, довжина заторів зменшується в середньому на 13,7 %, проте у деяких випадках може зростати.
Висновок. Методика проведення досліджень, що представлена у цій роботі, може бути використана для перехресть із іншою схемою організації дорожнього руху з метою обґрунтування доцільності введення трифазного світлофорного регулювання, коли одна із фаз дозволяє рух лише пішоходам.