ЗНИЖЕННЯ НЕБЕЗПЕКИ ЗНЕЗАРАЖЕННЯ ВОДИ НА ФІЛЬТРУВАЛЬНИХ СТАНЦІЯХ

Анотація

Постановка проблеми

За останні роки спостерігаємо зниження якості води як поверхневих, так і підземних джерел, залучених до системи централізованого водопостачання. Більшість басейнів річок, згідно з гігієнічною класифікацією водних об’єктів, за ступенем забруднення можна віднести до забруднених та дуже забруднених.

Це обумовлює необхідність підвищення ролі водоочисних споруд та необхідність пошуку шляхів підвищення ефективності очищення питної води. Для очищення води використовують механічні, хімічні, фізичні та біологічні методи обробки.

Серед хімічних способів обробки води зараз найбільше застосування має спосіб хлорування. Основним недоліком використання зрідженого хлору для хлорування є підвищена небезпека отруєння обслуговуючого персоналу водоочисних станцій, а в разі аварії − й мешканців прилеглих до станції фільтрації населених пунктів.

Виклад основного матеріалу. Об`єкти господарювання, на яких використовуються небезпечні хімічні речовини (наприклад хлор), є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Підприємства, де здійснюється хлорування води, несуть додаткові витрати на охорону об'єкта, на автоматизовану систему оповіщення, на обладнання для ліквідації викидів, на спеціальні системи вентиляції, спеціальні системи зберігання і нейтралізації пошкоджених контейнерів з хлором.

Тому останнім часом для знезараження питної води та зниження небезпеки використовуються різні сучасні методи. Використання в якості знезаражуючого реагента гіпохлориту натрію, який отримують на місці застосування шляхом електролізу розчинів хлориду натрію, є одним із перспективних методів знезараження. Зберігаючи всі переваги хлорування з використанням рідкого хлору, застосування електролітичного гіпохлориту натрію дає змогу уникнути основних складнощів, пов’язаних з транспортуванням і зберіганням токсичного газу, крім того, усунути постійну залежність від заводів-постачальників рідкого хлору.

Проведений аналіз небезпек та статистики виникнення аварій на підприємствах водопідготовки показав, що найбільший відсоток аварійних ситуацій припадає на операції завантаження-розвантаження речовини-очисника, тому гіпохлорит натрію доцільно отримувати на місці використання.

Щоб обґрунтувати можливість і перспективність застосування більш безпечного з точки зору техногенної небезпеки методу очищення води, вибрано певну очисну станцію − Артемівську фільтрувальну станцію, розташовану на околиці міста Бахмут.

Розрахунком встановлено, що розгерметизація контейнера з хлором на Артемівській фільтрувальній станції може створити зону забруднення глибиною 4,8 км, яка охопить частину міста, а в разі застосування на фільтрувальній станції гіпохлориту натрію, глибина зони хімічного забруднення зменшується до 0,2 км.

Висновки. Безпечну експлуатацію хімічно небезпечних об’єктів, якими є фільтрувальні станції, у нормальних умовах та в умовах надзвичайних ситуацій можна забезпечити шляхом застосування альтернативних безпечніших реагентів знезараження води. Зберігаючи всі переваги хлорування з використанням рідкого хлору, застосування електролітичного гіпохлориту натрію дає змогу уникнути основних складнощів, пов’язаних з транспортуванням і зберіганням токсичного газу та знизити небезпеку для населення.

Очищення води гіпохлоритом натрію замість хлору має такі переваги: безпечне зберігання і транспортування, простота дозування, тривалий ефект дезінфекції, відсутність виникнення загрози техногенної аварії та уникнення негативного впливу на здоров’я  мешканців міста.