НАУКОВА ШКОЛА ПРОФЕСОРА КУЧЕРЯВОГО ВОЛОДИМИРА ПАНАСОВИЧА З ПРОБЛЕМ УРБОЕКОЛОГІЇ, ФІТОМЕЛІОРАЦІЇ ТА ЛАНДШАФТНОЇ АРХІТЕКТУРИ

Анотація

Вступ. Теоретичні основи нових екологічних дисциплін “Урбоекології” і “Фітомеліорації” закладалися з середини 80-тих і 90-тих роках минулого століття на кафедрі екології та ландшафтної архітектури Національного лісотехнічного університету України, яку в той період очолював відомий з початку 80-тих років своїми монографічними працями “Зеленая зона города” (К.: Наукова думка, 1981) та “Природная середа города” (Львів: “Вища школа”, 1984) львівський вчений Володимир Панасович Кучерявий.
Мета та методи. Методологічною основою урбоекологічних досліджень є еколого-порівняльний метод, який дозволяє включати в дослідження міської екосистеми градаційну ординацію з виділенням на території міст чотирьох еколого-фітоценотичних поясів (приміські ліси – міські парки – сквери – вуличні насадження (В.П. Кучерявий, П.С. Гнатів, М.П. Курницька, Н.А. Сірооченко, Н. Степаняк, К.Д. Мирончук, Т. Пушкарьова, Ю. Ко-зак). Цей підхід у дисертаційних роботах використовують не лише аспіранти і здобувачі кафедри екології і ландшафтної архітектури НЛТУ України, але й також молоді вчені Києва, Луцька й Чернівців.
Результати та обговорення. У 80-ті–90-ті рр., враховуючи зростання “рекреаційного буму” серед міських мешканців, розгортаються наукові дослідження паркових і лісопаркових фітоценозів (В.П. Кучерявий, А.Д. Жир-нов, Ю.С. Христук, Р.М. Данилик, В.О. Крамарець, Н.Г. Лук’янчук, О.І. Каспрук, Р.Б. Дудин, Н.А. Імшанецька, Н.П. Ковальчук, С.Б. Марутяк, О.Р. Олейнюк). У цей період широко використовуються візуальні методи діагностики стану міських екосистем, які підтверджують доцільність використання екоклинної ординації. Виясняється вплив комплексних урбогенних градієнтів середовища на процеси адаптації живих організмів, і їх значення для оцінки результатів інтродукції деревних рослин в урбогенне середовище (В.П. Кучерявий, М.П. Курницька, О.І. Каспрук, Горбенко О.С., М.М. Лесь, В.С. Кучерявий, Т.І. Шуплат, Н.Д. Гоцій). Для встановлення рівня життєвості рослин, використовуються електро-фізіологічні методи вимірювання імпедансу і поляризаційної ємності, флуоресценції пігментів пластид, температурних градієнтів середовища (В.П. Кучерявий, Г.Т. Криницький, В.І. Мокрий, А.Д. Кузик, М.Е. Гоздог, С.Д. Гриджук, Ю.І. Панківський, В.С. Кучерявий, Т.І. Шуплат). Розпочинаються дослідження фітогенного поля рослинного покриву, виявляється його роль у формуванні континууму в умовах урбогенних і техногенних девастацій (В.П. Кучерявий, В.В. Попович, Т.М. Левусь, Т.І. Шуплат). Ста-новлення наукової школи з проблем урбоекології і фітомеліорації забезпечується наступністю трьох поколінь вчених. Значна частина науковців пройшла науковий шлях від аспірантури 80-тих – 90-тих років до кандидата чи доктора наук (П.С. Гнатів, В.І. Мокрий, В.Г. Мазепа, С.І. Миклуш, М.М. Назарук, Я.В. Геник, В.В. Попович).
Висновки. Авторитетним лідером наукової школи з проблем урбоекології, фітомеліорації та ландшафтної архітектури є професор В. П. Кучерявий, який підготував чотирьох докторів і 22 кандидатів наук. За роки своєї наукової діяльності він опублікував близько 300 наукових статей, понад 30 монографій і підручників. Очолюючи у 80–90-тих рр. науково-методичну комісію Міністерства освіти і науки України з екологічної освіти, він започаткував в Україні підготовку спеціалістів з “прикладної екології”. Завдячуючи ініціативі проф. В.П. Кучерявого науковці наукової школи з проблем урбоекології, фітомеліорації і ландшафтної архітектури брали активну участь у багатьох міжнародних проектах (В.П. Кучерявий, Я.В. Геник, Л.В. Калагурка, М.В. Чернявський, О.Р. Олейнюк, Л.В. Пархуць, З.Ю. Шеремета, С.М. Мельничук, В.В. Попович, Т.І. Шуплат, М.М. Фітак, В.С. Кучерявий). Науковці тісно співпрацювали з науковими колективами Німеччини, Австрії, Бельгії, Польщі, Словаччини, Чехії, Норвегії. Розпочаті у 80-тих роках минулого століття наукові дослідження з проблем урбоекології, фіто-меліорації та ландшафтної архітектури продовжуються дякуючи наступності наукових поколінь.