ЗМІСТ І ПРИНЦИПИ ВИМІРЮВАННЯ ТРАНСПОРТНОЇ РОБОТИ НА ТРАНСПОРТІ

Анотація

Мета дослідження — знайти об’єктивний принцип, яким слід керуватись в алгоритмах оцінювання ефективности транспортного процесу, та водночас з’ясувати рівень об’єктивности таких оцінних вимірників, як «тонно-кілометр» і «тран». 
Дослідження проведене на таких засадах. Оптимізація використання будь-якого утилітарного ресурсу зводиться в загальному підсумку до заощадження часу — найціннішого з усіх ресурсів. Ресурс «час» вагомий у двох аспектах — тривалості і вчасності. Протиставним йому в обох цих аспектах є ресурс «енергія»: більша швидкість споживання користи від будь-якої транспортної активности обов’язково супроводжується зростанням витрат енергії на транспорті. Зіставляючи час і енергію доводиться зважати ще на логічно вмотивовані умови, які правлять за інваріанти. У разі транспортного процесу за інваріант має слугувати добуток вантажного потоку (кількости вантажу, що потрапляє на транспорт за одиничний проміжок часу) на швидкість руху цього потоку. Оперування цим інваріантом руйнує підвалини, на які спирається колись сформульоване поняття «тран». 
Тож не дивно, що не зважаючи на потуги теоретичної аргументації, практика інтуїтивно досі не береться його застосовувати. 
З’ясовано, що «тонно-кілометри» є корисним на транспорті вимірником, до якого нема сенсу висувати якісь претензії — він якісно виконує свої доволі вузькі функції. Так само й швидкість вантажопотоку — потрібний і корисний показник, який має бути незалежною характеристикою. А ще було б добре оцінювати транспортний процес механічною роботою у фізичному сенсі. Про економічні вимірники — окрема розмова.