СТЕЙКХОЛДЕР-ОРІЄНТОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ КОНФЛІКТ-МЕНЕДЖМЕНТУ В ПРОЕКТАХ СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТКУ МЕРЕЖІ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ

Анотація

Проблема. На основі проведеного аналізу встановлено, що існує потреба у розробці інструментарію для управління суперечностями між зацікавленими сторонами проектів створення та розвитку медичних закладів. Ці проекти характеризуються складними взаємозв’язками між державними органами, медичним персоналом, громадськими організаціями, пацієнтами та інвесторами, кожен з яких має свої інтереси, що часто суперечать між собою. Основною науково-прикладною задачею є відсутність структурованого підходу до узгодження інтересів зацікавлених сторін, високий рівень конфліктності, непрозорість процесів прийняття рішень та недостатнє використання кількісних методів оцінки ефективності управління. Відсутність інструментарію управління суперечностями призводить до затримок у реалізації проектів, неефективного використання ресурсів та незадоволення зацікавлених сторін.
Мета. Обґрунтувати структуру процесу управління суперечностями між зацікавленими сторонами проектів створення та розвитку медичних закладів, що дозволить своєчасно узгоджувати інтереси зацікавлених сторін проектів, знизити рівень виникнення конфліктів та забезпечити ефективну реалізацію проектів з урахуванням специфіки медичної сфери.
Методи дослідження. У роботі використано системний підхід, який включає аналіз наукових досліджень у галузі управління проектами, конфліктами у медичній сфері. На підставі методів класифікації та узагальнення визначено основні показники ефективності управління суперечностями, а також узагальнено підходи до планування та реалізації процесів управління суперечностями. Для аналізу взаємозв’язків між показниками використано кореляційний аналіз, побудову графіків залежностей та регресійний аналіз. Практичну частину дослідження виконано на прикладі проектів медичних закладів Львівської області, для яких проведено кількісну оцінку ефективності управління суперечностями між зацікавленими сторонами.
Основні результати дослідження. Означено основні зацікавлені сторони проектів створення та розвитку медичних закладів. Встановлено, що існує сім основних різновидів зацікавлених сторін. На основі аналізу їх інтересів та суперечностей обґрунтовано структуру процесу управління суперечностями та конфліктами, яка складається з п’яти управлінських операцій, які забезпечують аналіз інтересів зацікавлених сторін, ідентифікацію потенційних суперечностей та конфліктів, планування процесу управління суперечностями та конфліктами, виконання плану управління суперечностями і конфліктами та визначення ефективності процесу управління суперечностями та конфліктами. Запропонована структура дає можливість узгодити інтереси зацікавлених сторін, знизити кількість та рівень конфліктів, а також забезпечує ефективну реалізацію проектів створення та розвитку медичних закладів. Для практичної реалізації обґрунтованого процесу виконано кількісне визначення восьми показників, що забезпечують об’єктивне оцінення ефективності управління суперечностями між зацікавленими сторонами проектів створення та розвитку медичних закладів та обґрунтованість прийняття рішень. На основі використання розробленого інструментарію проведено кількісне оцінення медичних проектів, що реалізовувалися у Львівській області. Встановлено, що індекс конфліктності проектів варіювався від 2.0 до 2.5 рівень ризиків – від 15% до 40% зведений індекс ефективності – від 0,5 до 0,826 рівень досягнення цілей – від 66,6% до 83,3%. Найвищих показників ефективності досягнуто у проекті відкриття амбулаторії, що свідчить про ефективність узгодження інтересів зацікавлених сторін.
Висновки та конкретні пропозиції автора. Отримані результати свідчать про те, що запропонована структура процесу управління суперечностями є ефективним інструментом для узгодження інтересів зацікавлених сторін та забезпечення успішної реалізації проектів створення та розвитку медичних закладів. Запровадження цієї структури процесу дають змогу знизити кількість суперечностей та рівень конфліктів між зацікавленими сторонами, оптимізувати використання ресурсів та підвищити їх задоволеність. Подальші дослідження потребують інтеграції сучасних інформаційних технологій, таких як штучний інтелект і інтелектуальні системи підтримки прийняття рішень, у процес управління суперечностями сторін, зацікавлених у проектах створення та розвитку медичних закладів.